Спочатку неокладні податки займали в земському бюджеті другорядне місце, але згодом вони значно зросли. Якщо в 1871 р. вони складали в середньому всього 10% від загального кошторису, то в 1913 р. - майже третину.
Кількість земських податків, що призначались на окремий фінансовий рік, визначались порядком складання доходного кошторису. Він формувався наступним чином. Насамперед записували залишок коштів з минулого року. До нього додавалась вся сума боргів, які земство розраховувало отримати протягом року. Потім в доход записували відсотки із земських капіталів, прибутки від земського майна, шосейних і мостових зборів, платня сторонніх з інших губерній і повітів за лікування, пеня і штрафи за прострочені платежі. Далі в доходний кошторис вносилися субсидії від казни, якщо такі призначалися на земські потреби.
Коли всі доходи, на які можна було розраховувати, були враховані, ставало зрозуміло, скільки ще коштів необхідно для покриття призначених за кошторисом витрат. Сума, якої не вистачало, мала бути отриманою від обкладання земель, лісів та іншої нерухомості, а також з торгових і промислових закладів.
Проекти земського кошторису і розкладок складались на кожен рік губернськими і повітовими земськими управами і вносились ними на розгляд чергових земських зборів в перший день їхнього відкриття. Попередньо вони друкувалися на шпальтах «Губернських відомостей» і розсилались гласним.
Згідно «Положення» 1864 р., земський кошторис складався на кожний наступний рік: повітові - у серпні, губернські - у жовтні року, який минав. Закон 1890 р. встановлював лише дію витратного кошторису на фінансовий рік. Він починався 1 січня кожного року і продовжувався до 31 грудня того ж року.
Губернські і повітові земські збори для перевірки фінансової звітності обирали особливі ревізійні комісії, висновки яких поступали на затвердження земських зборів. Крім цього, для попереднього розгляду земського кошторису і розкладок могли створюватись особливі комісії, до яких залучали як гласних, так і спеціалістів з окремих галузей. Повітові збори розглядали попередні пропозиції земської управи щодо розмірів губернських потреб, тобто, надання потрібної суми губернському земству для проведення в межах того чи іншого повіту власних заходів, що передбачені законом. З цього питання повітовими зборами приймалися окремі постанови, які доводилися до губернських земських зібрань. Проте, ще попередньо, до 15 вересня кожного року, повітові земські управи надавали губернським необхідні дані для складання губернського кошторису.
Ухвалений земськими зборами кошторис представляли губернатору, який мав право опротестувати його протягом двох тижнів. Крім нього, копії надавались для ознайомлення керуючому губернською казенною палатою, міністрам, головам окремих відомств. Затверджений кошторис і розкладка знову друкувалися в «Губернських відомостях» , а потім друкувались окремою книгою і надсилались в усі земські управи до усіх гласних. До нього додавалась загальна пояснювальна записка, в якій вміщувався огляд грошових доходів і витрати земства, розміри потреб, які задовольнялись натурою, а також зверталась увага на зміни у порівнянні з минулим роком.
Податкову систему земства налагоджували поступово. В 1865 р., коли відкрились перші земські збори, відомостей про доходність нерухомого майна не існувало. Раніше податками обкладались ревізькі душі, а не доходи. Повітові управи отримали загальні інструкції, в яких були викладені рекомендації, як діяти в нових умовах. Наприклад, Кременчуцьке земство розіслало опи-тувальні листи до власників земель, підприємств, в яких вимагали надати інформацію про свої прибутки, у відповідності з якими вони мають спла
чувати податки [5, с. 43].
Проблема оподаткування населення жваво обговорювалася на перших зборах Кременчуцького повітового земства. Було складено кошторис, який становив 11400 крб. Для його наповнення збори постановили стягувати додатковий земський збір з землі, міського майна, торгових свідоцтв і промислових закладів. За пропозицією гласного Н.І. Магденка, з усіх шинків доцільно брати єдиний податок—15 крб. з кожного, незалежно від прибутковості. Він мотивував свою думку тим, що в результаті припинять своє існування дрібні шинки, які знаходяться за містом і служать розсадниками злочинності і розпусти. Названа пропозиція була прийнята [5, с. 43].
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8