Економіка праці

69

Рис. 5.8 - Типові наслідки спонтанної поведінки

Деструктивні форми трудової поведінки - це вихід праців­ників за межі статусно-рольових розписів, норм і дисциплінарних ра­мок трудового процесу. Виокремлюють декілька різновидів деструк­тивної поведінки:

-                            протиправна, викликана вмотивованим чи невмотивованим порушенням (недотриманням) юридичних норм трудового, карного чи адміністративного права;

-                            адміністративно-управлінська, пов'язана з перевищенням прав і повноважень, із прямим невиконанням обов' язків чи зловжи­ванням службовим становищем;

-                            дисфункціональна, що проявляється у професійній некомпе­тентності;

-                            індивідуально-цільова, що має вкрай егоїстичний характер, спрямована на реалізацію суто особистих інтересів на шкоду колектив­ним інтересам;

-                            групова поведінка, здійснювана співтовариством (каста, група, кліка) на шкоду інтересам суспільства (груповий егоїзм);

-                            види групової та індивідуальної поведінки, пов'язані зі збе­реженням консервативних звичок і традицій, що певною мірою стри­мують ініціативу, творчість, новаторство (консервативна поведінка);

-                            імітаційна поведінка, що камуфлює справжні інтереси й наміри працівників та породжує феномен псевдоактивності, за яким приховується протилежний зміст;

-                           девіантна поведінка, пов'язана з реалізацією асоціальних звичок і схильностей або засуджуваних зразків поведінки (рис. 5.9).

70

Рис. 5.9 - Деструктивні форми поведінки 5.3. Потреби і їх роль у формуванні поведінки

Головною спонукальною силою для людини є її потреби, із за­доволенням яких пов'язаний потяг до трудової діяльності.

Потреба визначається як турбота індивіда про забезпечення необхідних умов власного існування, самозбереження, прагнення збе­реження стійкої рівноваги у взаємодії з навколишнім середовищем. У загальному розумінні потребою можна вважати усвідомлення і відчуття індивідом необхідності в певних матеріальних і духовних благах, в якихось потрібних йому об'єктах чи умовах оточення, а отже, і в діяль­ності, спрямованій на забезпечення цієї необхідності. Це об'єктивно зумовлені внутрішні запити особи і діяльність щодо їх задоволення. Вони віддзеркалюють умови, в яких особа існує, виробляє необхідні блага, і характеризують її як суб'єкта споживання цих благ.

Саме потреби спричиняють необхідність виконання основних життєвих функцій людини і визначають основні напрямки її діяльності. Потреби - це глибоке внутрішнє, органічне спонукання суб'єкта (особи, групи, суспільства) до дії, яке відображає залежність суб' єкта від об'єктивного змісту й умов його життєдіяльності. Конкретне коло об'єктів, які здатні задовольняти потреби, є досить великим і одвічно не визначеним. Коли потреба набуває конкретного змісту, активний пошук об'єкта її задоволення стає цілеспрямованим.

Потреби впливають на емоційний і психологічний стан людини. Залежно від того, задовольняються вони чи ні, людина перебуває у стані спокою, піднесення або пригнічення. Відчуваючи потребу, вона потрапляє у залежність від об'єкта, здатного задовольнити її. Людина

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 38 39 40 41 42 4344 45 46 47 48  ... 156