П'ятий розділ присвячено викладенню результатів проведених досліджень структурних перетворень зносостійкого шару захисних покриттів, утвореного за допомогою ТВС, та змін його дисипативних властивостей. Дослідження проводились на триборелаксаторі, який представляє собою коливальну систему із крутильним маятником, на який встановлюється рухомий та нерухомий трибоелемент. В якості матеріалу трибоелементів використовували сталь 45 (52 ИЯЄ) для твердих зразків та бронзу Бр. Аж 9-4 для м'яких зразків.
Отримано амплітудні залежності логарифмічного декременту коливань в контакті прямих та зворотних трибосистем. За характером змін кривих, представлених на рис. 7 і 8, можна судити про дисипативні властивості зносостійкого покриття.
Пряма трибосистема, що працювала на базовій оливі М-10Г2К, демонструє відносно низькі реологічні властивості контакту поверхонь тертя (рис. 7, крива 3), тобто пріоритет надається пружним зв'язкам на фактичних плямах контакту, оскільки значення логарифмічного декременту є низьким і складає від 0,03 до 0,048. Після додавання триботехнічної відновлювальної
суміші утворилось зносостійке покриття, яке демонструє в'язкопружні властивості. Порівняння представлених на рис. 7 даних показує, що щойно утворене покриття (крива 1) характеризується більш високим рівнем декременту коливань, ніж для трибосистеми на базовій оливі (крива 3).
|
Пряма трибосистема
0,05 0,1 0,15 0,2 0,25 Початкова амплітуда А0, мкм |
Рис. 7. Амплітудна залежність у контакті прямої трибосистеми: 1 — „свіже" покриття; 2 — покриття через три місяці „старіння"; 3 — поверхні тертя, які сформовані на базовій оливі; 4 — покриття через рік „старіння"
Приріст логарифмічного декременту складає від 0,03 до 0,106, що пояснюється тим, що більшість енергії витрачається не на руйнування мікроне- рівностей поверхонь тертя, а на подолання молекулярних зв'язків, які виникають в сформованому зносостійкому покритті. Отже, покриття, яке утворилось за допомогою триботехнічної відновлювальної суміші, є більш в'язким. Фізичну модель такого зносостійкого шару представлено на рис. 9.
Процес формування зносостійкого покриття починається з утворення в'язкого аморфного середовища з твердими включеннями, яке можна охарактеризувати як структуру пружного золя. Виходячи з отриманих експериментальних даних, можна припустити, що структура зносостійкого покриття у вигляді золя за рахунок окисних процесів перетворюється в структуру геля.
|
Рис. 8. Амплітудна залежність у контакті зворотної трибосистеми за геометрією: 1 — „свіже" покриття; 2 — покриття через три місяці „старіння"; 3 — поверхні тертя, які сформовані на базовій оливі; 4 — покриття через рік „старіння" |
|
Твердий и трибоелемент
» следующая страница » |