Дбаючи про науку і мистецтво, просвіту, Перикл сприяв їх розвитку. Для найбідніших громадян він увів оплату так званих театральних грошей, щоб усі могли відвідувати театри.
Перикл організував велике оборонне будівництво. Афіни і "коридор" до їх порту Пірей були оточені стінами, велике і пишне будівництво велося в самому місті. Зі старого напівсільського міста Афіни перетворилися у велике місто світового значення, яке блиском затьмарило всі інші міста Греції. В центрі його, біля храму богині Афіни, стояла статуя цієї богині висотою близько 20 м, виготовлена із золота та слонової кістки. Сюди з'їжджалися філософи, вчені, письменники, скульптори з усіх навколишніх країн. Тут деякий час мешкали і працювали історик Геродот, філософ Анаксагор, скульптор Фідій та багато інших, імена яких донині відомі всьому світові. Перикл мріяв, щоб афінські громадяни до- сягли людського ідеалу, були прекрасними. А прекрасною греки вважали людину з такими якостями: доброчесність, хоробрість, духовна і фізична краса, почуття міри.
Однак у тому ж V ст. До н. Е. Афіни спіткало ще одне випробування: вибухнула нова війна. На цей раз зі Спартою та грецькими державами так званого Пелопоннеського союзу, який очолювала Спарта. Міжусобний конфлікт між цими двома могутніми державами назрівав давно. Причин було багато — як економічних, так і політичних (оскільки Спарта була аристократичною державою). У 421 р. До н. Е. Війна розпочалася і зі змінним успіхом тривала близько 30 років. Супроводжувалася вона гострою внутрішньою боротьбою різних політичних сил. Зокрема, в Афінах і деяких їхніх союзників підвела голову аристократія. Аристократія, землевласницька знать, прихильна до Спарти, об'єднувались, створюючи союзи, товариства, так звані гетерії. Афіни придушували їхні виступи, навіть повстання, безоглядно і жорстоко.
У 413—410 рр. До н. Е. Афіняни зазнали серйозної невдачі у Пелопоннеській війні. Вони здійснили великий морський похід до Сицилії, яка забезпечувала Спарту продовольством та військовою допомогою. Проте флот потерпів там поразку. На суші афіняни теж були розбиті, воїнів, що уціліли, було продано в рабство. Невдача сицилійської експедиції, значні втрати в кораблях і війську, затрати величезних грошових і матеріальних ресурсів — усе це суттєво підірвало міць Афінської держави, позиції демократів. До того ж Афіни охопила завезена зі сходу епідемія чуми (або тифу).
У 411 р. До н. Е. В Афінах, за допомогою Спарти, стався олігархічний переворот. Було створено комісію у складі 30 осіб для вироблення нових законів. Ліквідовано низку демократичних інститутів, посад, усі виплати і допомоги громадянам. Створено новий орган зі знаті та верхівки демосу — Раду 400, до якої перейшли повноваження всіх інших органів афінської демократії. Обмежено кількість повноправних громадян — до 5 тис. Осіб (закон Фера- мена). Оплату за державну службу скасували. Низи народу, отже, знову були усунені від влади. Оскільки олігархи обіцяли закінчити війну (а це було на той час основним), то народ спочатку їх підтримав, але незабаром відвернувся, бо миру зі Спартою так і не було укладено (з вини Спарти). Олігархи спробували правити за допомогою терору, це скінчилося невдачею.
У 403 р. До н. Е. Демократію в Афінах було відновлено, але внутрішня боротьба політичних сил не припинилася. На рік раніше закінчилася Пелопоннеська війна, Афіни були змушені капітулювати. Афінський морський союз було ліквідовано, більшість грецьких держав, у тому числі Афіни, ввійшли до складу Пелопоннеського союзу. Афіни втратили колишню свою славу і могутність, пальму першої у Греції держави.
Як сталося, що відстала Спарта перемогла набагато розвиненіші в економічному і політичному відношенні Афіни?
Причина полягає в тому, що Афінський демократичний уряд припустився суттєвих військових помилок, серед них найгрубішою була сицилійська експедиція. Спарта мала кращу і міцнішу вій- ськову організацію, та головне те, що Спарті надавала велику фінансову допомогу Персія. Тому Спарта мала змогу постійно відновлювати свій економічний і військовий потенціал. Неміцним був і Афінський морський союз, де Афіни правили методами диктату. Нестійкою, небезпечною для демократії була внутрішня ситуація Афін, де підривну роботу постійно проводили аристократи, знать.
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 215