Розвиток соціально–економічних відносин в умовах трансформації України автор невідомий

Пошук шляхів підвищення ефективності банківського бізнесу вимагає глибокого аналізу на рівні окремої банківської установи. Аналіз роботи окремих підрозділів банку дозволяє виявити та локалізувати найбільш „вузькі" місця його роботи. Такий аналіз повинен забезпечити здобуття банком конкурентних переваг, покращити якість управління банком та підвищити прибутковість роботи. Вирішити вищевказані завдання дозволяє метод персоніфікації доходів та витрат банку - внутрішній госпрозрахунок, ціллю якого є реалізація фінансового управління діяльністю персоналу, підрозділів та банку в цілому [1, с. 154]; у працях вчених-економістів окремо підкреслюється роль госпрозрахунку як „ефективного регулятора внутрішніх фінансових відносин у банку з філіями" [2, с. 91], організація внутрішньобанківського госпрозрахунку, його методологія є складовою ефективного фінансового менеджменту в банку [3]. На нашу думку, поняття внутрішньобанківського госпрозрахунку нерозривно пов'язане з так званою дуальною концепцією управління банком, яка ґрунтується на децентралізації прийняття рішень шляхом делегування повноважень „зверху вниз" з одночасним підвищенням відповідальності за прийняті рішення [4]. Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що госпрозрахунок як метод розмежування зон фінансової відповідальності - це спосіб організації діяльності банку, що дозволяє вирішувати питання децентралізації системи управління організацією та спрямований на досягнення стратегічних цілей банка. Разом з тим, його використання неможливе без застосування фінансової структуризації, бюджетування та трансфертного ціноутворення, які являють собою інструменти господарського розрахунку. Оскільки поряд із делегуванням прав щодо прийняття рішень делегується відповідальність за фінансові результати, то виникає потреба у розмежуванні зон фінансової відповідальності всередині організації. Таким чином, перед банком постає необхідність впровадження фінансової структуризації. Її суть полягає у групуванні різноманітних елементів організаційної структури в елементи фінансової структури, тобто із одного і того ж набору структурних підрозділів будуються дві моделі організації - організаційна та фінансова. Процес бюджетування включає роботу по складанню оперативного, фінансового і загального бюджетів, управлінню і контролю за виконанням основних бюджетних показників як для банку в цілому, так і для окремих центрів

Відповідальності. У ході перевірки виконання фінансових планів (бюджетів) визначається ступінь ефективності роботи кожного з центрів відповідальності, а трансфертне ціноутворення визначає кількісний характер взаємодії підрозділів, оцінки їх ефективності (рис. 1).

Рис. 1. Трансфертне ціноутворення при внутрішньобанківському перерозподілі ресурсів

Разом з тим, поряд з таким інструментом як трансфертне ціноутворення для оцінки внеску центрів фінансової відповідальності у загальний фінансовий результат банку виділяють метод ринкової процентної ставки - базову модель та модель приведеної вартості. Цей метод, на відміну від трансфертного ціноутворення, виключає торгівлю ресурсами між структурними одиницями банку [4] та полягає у перерозподілі чистого процентного доходу та спреду між окремими процентними продуктами (послугами) (рис. 2). Модель приведеної вартості відрізняється від базової тим, що передбачає оцінку ринкової вартості активу (пасиву) у будь-який момент часу до його погашення. Такий метод дозволяє моделювати розмір ризику та фінансового результату залежно від дій казначейства по управлінню відкритими позиціями [4].

Казначейство або куап

(в залежності від організаційно-функціональної структури)

Встановлення розміру базової ставки   « Содержание » следующая страница » 1  ... 176 177 178 179 180 181182 183 184 185 186  ... 293