Розвиток стратегічного управління підприємством

Розвиток стратегічного управління підприємством

Т.Є. Циба                                                                                                       

In the article, going is examined near a strategic management an enterprise that necessity for development of strategic management to take into account changes in a modern environment.

Постановка проблеми. Сучасне зовнішнє середо­вище бізнесу характеризується високою швидкістю змін. Рухливість середовища пояснюється в першу чергу насиченістю споживацького попиту, його зміна­ми, різноманітним характером. Постійні зміни вимог з боку попиту диктують зсуви інших чинників зовніш­нього середовища: технологій, засобів зв'язку, соціаль­них відносин тощо. Такі ж швидкі і глибокі зміни ви­мушений застосовувати і бізнес. В українській еко­номіці рухливість середовища обумовлена перш за все нестабільністю соціально-політичної сфери.

У таких умовах при ухваленні рішень потрібно спиратися на постійне оновлення даних про зовнішнє середовище, їх аналіз, пошук нових стратегій і так­тичних підходів. Тому стратегічне управління повин­не охоплювати більшу частину господарського цик­лу, ніж раніше, коли у відносно стабільних економіч­них умовах весь цикл фірми (від планування до реа­лізації) укладався в межах однієї фази економічного розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теорії менеджменту за останні 30 років пройшли досить складний шлях, на якому виникали та відмирали різні концепції й підходи, зумовлені змінами в розумінні

сутності та ролі менеджменту в розвитку окремих підприємств і суспільства загалом. Були сформулю-вани загальні принципи стратегічної діяльності підприємства:

1. Кожне підприємство являє собою відкриту со­ціально-економічну систему, що змінюється, розви­вається в динамічному середовищі.

2. Новостворені підприємства мають високий рівень гнучкості та реактивності, що дає змогу дея­ким з них забезпечити виживання.

3. Послідовний розвиток підприємства пов'язаний з формулюванням ясних, простих і досяжних цілей, які знаходять вираз у системі техніко-економічних, кількісних та якісних показників а також у системі стратегій їхнього досягнення.

4. Стратегії потрібно постійно переглядати та онов­лювати.

5. Механізм функціонування підприємства має містити стратегічну підсистему, спрямовану на скла­дання, аналіз і перегляд балансу зовнішніх та внутрішніх факторів, формування цілей і стратегій розвитку, які передбачають розробку та коригуван­ня заходів щодо формування середовища та присто­сування до нього підприємства.

6. Підтримка змін, нововведень різних типів має запезпечуватися ефективною системою мотивації, соціально-психологічної підтримки.

7. Забезпечення динамічності змін через приско­рення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

8. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв' язків, що є сприйнятливими до змін і дають змогу досягти майбутніх цілей.

На перших етапах створення та функціонування підприємств можна розпізнати характеристики уп­равління, що були притаманні теорії та практиці ке­рівництва підприємствами на ранніх етапах розвит­ку та становлення управління як науки (тобто, на по­чатку ХХ ст.). Кожне підприємство має певні меха­нізми регулювання, що дають змогу запобігати відхи­ленням і виправляти їх.

У 60-ті роки у США та більшості країн Західної Європи почався «бум стратегічного планування», який базувався на домінуванні концепції підприєм­ства як «відкритої системи» на мікрорівні та на роз­витку прогнозування та індикативного планування на державному рівні.

Виникла потреба розробляти реальні та надійні плани майбутнього розвитку підприємств з ураху­ванням ситуації, що склалася, визначати перспекти­ви на основі альтернатив розвитку, орієнтуватися передусім на ринкові та фінансово-економічні перс­пективи. Дж.А. Стайнер визначив чинники, що спри­яли розвитку стратегічного планування у 60-80-х рр.: зростання розмірів підприємств; використання зв'язків з іншими організаціями; зростання конку­ренції на внутрішніх і зовнішніх ринках; розвиток ме­тодології та інструментарію планування; наявність кваліфікованих кадрів; лідирування підприємств, які більше уваги приділяли стратегічному плануванню.

 

« Содержание


2


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я