Інший тип систем планування припускає недолік визначеності в зовнішньому середовищі і брак інформації. Так, не можна передбачити повне значення результату рішення Х, прийнятого менеджером, якщо цей результат може утілитися з вірогідністю у 80%. Такі системи планування, що не дають повної перед-баченості результату, називають вірогідними (стоха-стичними). Практично кожна фірма, здійснюючи планування своєї діяльності, стикається з невизначеністю результатів. Проте ступінь невизначеності може варіюватися залежно від рівня економічного розвитку, історичного періоду і інших чинників.
Враховуючи невизначеність зовнішнього середовища, розроблений підприємством стратегічний план потребує постійного коректування. Оскільки організація повинна постійно адаптуватися до зовнішніх умов, сам процес стратегічного планування стає безперервним. Реалізація принципу безперервності планування може здійснюватися через механізм саморегулювання діяльності підприємства в аспекті розгляду його як відкритої системи.
Це означає, що кожному підприємству потрібно самостійно розв' язувати проблеми, які раніше або не виникали, або розв' язувалися іншим способом на іншому рівні. Кожне підприємство відповідає за свою перспективу самостійно, а в ринковій економіці може бути перспективою як успіх, так і розорення.
Відмінності підприємств можна описати сотнями параметрів, що характеризують їхні мікро- та макрозв'яз-ки, структури й процеси. Найсуттєвішими серед них є:
- юридичний статус і форма власності, які суттєво впливають на особливості функціонування підприємств, механізми прийняття рішень, контролю, підпорядкованості та звітності;
- галузева приналежність і профіль підприємства визначаються продукцією, що виробляється, або послугами, що надаються.
Структура галузей та підприємств, які до них належать, залежить від класифікацій, що застосовуються у тій чи іншій країні на певному відтинку часу. Економічна діяльність країни згодом змінюється, відбувається постійний процес структурної перебудови, розміри та взаємозв' язок галузей між собою стають іншими, розвивається (або занепадає) зміст діяльності галузей, хоча назви можуть і не змінюватися (літако- або автомобілебудування).
Підприємства пропонують на продаж найчастіше неоднорідну продукцію; розрізняються монови-робники (спеціалізовані підприємства) та полівироб-ники (підприємства з широким асортиментом). Параметри підприємств та особливості їх функціонування будуть різними, як і стратегії розвитку.
Розмаїття ринків, які обслуговує підприємство, рівень та особливості конкуренції є головними зовнішніми факторами, що впливають на формування специфічних ознак підприємств чи організацій. Систему зовнішніх координат, відносно яких підприємство будує свою стратегію, дає характеристика ринків (місткість, рівень сегментації', динаміка розвитку/скорочення, попит тощо), а також кількість задіяних підприємств. Ситуація на ринку відзначається динамічними змінами, тому значення тієї чи іншої фірми, можливість її впливу також змінюються: деякі підприємства стають монополістами, інші — зникають. На різних ринках і в різних галузях складаються різні ситуації, що вимагає від підприємств адекватних реакцій на зміну форм, розмірів, механізмів функціонування та конкуренції. Поява нових конкурентів може змінити характеристики діючих підприємств.
Розміри підприємств і виробничий потенціал складаються на основі чинників, що характеризують галузеву приналежність (застосування тих чи інших технологій, матеріалів, робітників певної кваліфікації тощо), та ринкових факторів, які «задають» масштаби та ефективність використання виробничого потенціалу конкретного підприємства. Проблема визначення оптимального розміру підприємства досить складна.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9