- соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію;
- технологічні, що пов' язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій;
- конкурентні — майбутні та поточні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів;
- географічні — розміщення, топографія місцевості, клімат, натуральні ресурси (зокрема, корисні копалинами).
Існує досить довгий перелік класифікацій складових зовнішнього середовища. Основні напрямки та фактори, за якими в найбільшому обсязі можуть здійснюватися аналіз та прогнозування основних тенденцій у макросередовищі, не можна обмежувати. Ці фактори мають певний зв'язок між собою, який полягає в рівні сили, з якою зміна одного фактора діє на інші складові. Треба виявити основні тенденції, взаємовплив цих факторів і побудувати тренди їх розвитку.
Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначений за допомогою таких груп чинників:
- стан економіки та ринків (економічні фактори);
- діяльність уряду (політико-інституційні фактори);
- структурні тенденції;
- науково-технічні тенденції: «технологічні прориви» (де саме);
- природно-екологічна складова: природно-кліматичні умови;
- тенденції ресурсного забезпечення;
- демографічні тенденції;
- соціально-культурна складова;
- несподіванки стратегічного характеру і можливі горизонти стратегічного планування;
- міжнародне середовище.
Усі окремі складові зовнішнього середовища взає-мопов' язані, тобто, зміни однієї (наприклад, політичної чи економічної складової) призводять до значних змін в інших (наприклад, у соціально-демографічній чи правовій). Це відбиває складність зовнішнього середовища. Тому до вивчення загального зовнішнього середовища найбільш доцільним є системний підхід, який дає можливість відстежувати не лише зміни в межах окремих складових, а й їх взаємний, перехресний вплив.
Треба зважати й на те, що взаємодія організацій чи окремих підприємств з оточенням має певну специфіку: окремі компоненти середовища по-різному впливають на окремі підприємства. Ступінь впливу залежить, як правило, від розмірів і галузевої належності підприємства, територіального розміщення та якості управління, тощо. Головний висновок тут такий: кожне підприємство має з' ясувати для себе, які саме із зовнішніх факторів найсуттєвіше впливають на його діяльність, і ретельно досліджувати їх.
Однак недостатньо лише визначити вплив середовища на організацію, важливо сформувати певні відповіді на цей вплив.
Кожну складову зовнішнього середовища можна аналізувати різними способами. Наприклад, побудовою сценаріїв і економіко-математичних моделей для виявлення взаємовпливу факторів, тощо. Найпоширенішою є таблична форма, що використовується для концентрації інформації, відібраної з періодичних видань, отриманої в ході співбесід, конференцій, з письмових довідок експертів тощо.
Досі загальна роль, яку відіграють інформаційна технологія взагалі та моделювання зокрема, здається більш важливою, ніж це є насправді. Світ бізнесу за
надто складний, щоб бути адекватно описаним у межах будь-якої моделі. Цей висновок призводить до двох типів реакцій:
1) відмова від аналітичних моделей та аналізу взагалі, перебільшення значення інтуїції, досвіду та здорового глузду. Така реакція базується на методах аналогій та порівнянь, на серії ситуацій, думках і судженнях. Але усе це - також клас моделей, але моделей певного типу, в яких, насправді, екстраполюється свій або чужий досвід, щоб досягти бажаного результату, який, за загальною оцінкою, є недосяжний;
2) побудова складної системи взаємопов 'язаних моделей, що охоплює найбільший період складної дійсності. Моделі в такій ситуації дають відчуття можливості швидкої та точної ідентифікації ситуації, розрахунку поведінки окремого об' єкта в умовах середовища, що змінюється, та пов' язаних з цим ризиків. Такі моделі, зорієнтовані на суто формальні чинники для прийняття рішень, зарекомендували себе погано, тому що потребували значних витрат часу, а, отже, й коштів. Через великі обсяги інформації, потрібні для застосування моделей, при імовірнісному характері отримуваних результатів, менеджери відмовлялися використовувати ці моделі, посилаючись на марно втрачений час для збирання та обробки інформації, що призводить до зволікання з прийняттям необхідних рішень при незабезпеченні гарантованого стовідсоткового успіху
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9