Активізацію трудових відносин неформальної зайнятості та високу місткість цього сектора економіки слід оцінювати з різних позицій, враховуючи його неоднозначність для соціально-економічного розвитку будь-якої території чи окремого підприємства. Зважаючи на те, що це сфера все-таки низькопродуктивної праці, її поширення є небажаним в умовах, коли необхідно стабілізувати процеси зайнятості населення, досягти зростання її продуктивності і цілей інноваційного розвитку. Водночас неформальна зайнятість є об'єктивно обумовленим наслідком трансформації економічної системи, зміни її соціальних орієнтирів та реальних можливостей в аспекті працевлаштування населення - неформальний сектор зайнятості зосереджує значну частку населення як найбільш продуктивного віку (25-49 років), так і старших вікових груп (60 років і старше). Значними є відмінності у неформальній зайнятості серед основних вікових груп міського та сільського населення: перевищення частки зайнятих у сільській місцевості порівняно з міською становить для вікових груп 15-24 роки - 4,8 разу, 2529 років - 4,6 разу, 30-39 років - 4,2 разу, 40-49 років - 4,8 разу, 50-59 років - 7,1 разу, 60-70 років - 6,3 разу.
Одна з головних причин поширення неформальної зайнятості в регіонах країни - це відсутність у формальному секторі економіки робочих місць з належною оплатою праці і тих умов, які необхідні працівникам-пошукувачам робочих місць. Невідповідність між цими вимогами (до режиму роботи, умов праці, її оплати) і реальним пропонуванням прискорюють темпи зростання неофіційної зайнятості. Серед інших причин слід зазначити повільні темпи структурної трансформації економіки регіонів, непослідовність економічних перетворень, обмежене фінансування дер
жавного сектора економіки, відсутність належних нормативно-правових засад розвитку приватного сектора економіки, неспроможність реального сектора економіки забезпечити прийнятний рівень доходів особам, які активно шукають роботу.
Аналіз сучасних тенденцій і причин зростання потенціалу неформальної зайнятості населення по сферах економічної діяльності, міської і сільської місцевості, регіонів країни дає підстави зробити такі висновки:
- основними інституціональними одиницями, які слугують базою розвитку неформальної зайнятості, є домогосподарства, що виробляють товари і послуги, призначені як для особистого споживання, так і для реалізації на ринку;
- найвища концентрація неформальної зайнятості спостерігається у сільському господарстві, мисливстві, лісовому та рибному господарстві;
- особисті селянські господарства та самостійна зайнятість населення є основною сферою докладання праці у неформальному секторі економіки;
- високою є концентрація неформальної зайнятості у сфері послуг - торговельних, транспортних, будівельних, комунікаційних;
- неформальною за характером нерідко виступає вторинна зайнятість, яка здійснюється без належної реєстрації.
За основними якісними ознаками неформальною зайнятістю є також неофіційна трудова міграція, економічний туризм, різні види ремісництва, тобто ті види економічної діяльності, яким властиві періодичний характер чи нестабільність, ри-зиковість доходу, відсутність трудових угод та соціального захисту. Йдеться про неоподатковану трудову діяльність без належної юридичної реєстрації, яка ведеться одноосібно або колективно (як самостійно, так і у вигляді певних організаційних форм) з використанням власних або залучених ресурсів.
Реальним відображенням інституціональних неузгодженостей і проблем є неповна та вторинна зайнятість населення, нераціональні потоки перерозподілу робочої сили між сферами економічної діяльності, практика надання адміністративних відпусток через низький рівень завантаження виробничих потужностей, некерований територіальний обіг робочої сили. За регіонами України зростання загального обороту робочої сили і мобільності робочої сили відмічається у Автономній Республіці Крим, у м. Києві, м. Севастополі, а також у Київській, Миколаївській, Одеській, Харківській областях. У режимі неповного робочого дня (тижня) зайнята значна частина працівників провідних галузей економіки регіонів -транспорту та зв' язку, промисловості, будівництва; високий оборот робочої сили сформовано у сфері діяльності готелів та ресторанів, торгівлі, наданні ремонтних послуг.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8