Серед міського населення країни найвищі показники зайнятості досягнуто у м. Києві (64,4%), м. Севастополі (62,2%), найнижчі - у Волинській (51,5%) та Івано-Франківській областях (52,1%); сільська зайнятість характеризується високими показниками у Херсонській області і низькими у Івано-Франківській і Рівненській областях. Зростання зайнятості населення країни відбувається в умовах демографічної кризи, що характеризується депопуляцією, низьким рівнем народжуваності та високою смертністю, невисокою середньою тривалістю життя населення, низькими показниками здоров' я. В умовах низького життєвого рівня населення країни усі його категорії, у тому числі ті, які вийшли за межі працездатного віку, вимушені через економічні негаразди брати участь у суспільно корисній діяльності за відповідну винагороду. Структура зайнятого населення України поступово змінюється під впливом урізноманітнення організаційно-правових форм господарювання; розподіл чисельності зайнятих за цими формами характеризується за останні роки такими даними: частка товариств з обмеженою відповідальністю становила 16,2%, відкритих акціонерних товариств - 13,9, державних підприємств -4,7, комунальних - 3,9, приватних - 3,1%. У структурі зайнятих частка державних підприємств є
необгрунтовано низькою, що послаблює державний вплив на розвиток різних секторів економіки, а також знижує загальний рівень керованості економічною системою.
В інституціональному аспекті на особливу увагу заслуговує дослідження проблем виникнення, функціонування та розвитку неформального сектора економіки регіонів. Статистичні спостереження розвитку неформального сектора зайнятості здійснюються на основі відповідної методики, затвердженої наказом Держкомстату України від 29.02.2000 р. № 73, яка відображає положення Резолюції щодо статистики зайнятості у неформальному секторі, прийнятої 15 Міжнародною конференцією статистиків праці у 1993 р. Критеріями, за якими відносять підприємства до неформального сектора, визнано такі: ринкова орієнтація, обмеженість чисельного складу, відсутність державної реєстрації підприємницької діяльності.
В умовах обмеженості ресурсів праці висока зайнятість у неформальному секторі економіки погіршує кадрове забезпечення інших галузей економіки, сприяє подальшій її тінізації. Це негативно впливає на економічну та соціальну результативність трудової діяльності, а також на можливості зростання її конкурентоспроможності у перспективі. Необхідність формалізації відносин зайнятості як пріоритетного напряму трансформаційних змін у механізмі забезпечення зайнятості населення обумовлена і тим, що певні галузі національної економіки (насамперед, будівництво та сфера послуг) активно використовують працю неофіційних мігрантів, що працюють на нелегальних чи напівлегальних умовах, без сплати податків від трудової діяльності, в несприятливих санітарно-гігієнічних умовах праці без належного соціального захисту.
За даними Держкомстату України цей сектор стрімко зростає, питома вага зайнятих у неформальній економіці у загальній чисельності зайнятого населення становила: у 2000 р. - 3,0%, у 2003 - 17,2%, у 2004 - 19,4%, у 2005 - 21,5%, у 2006 - 22,3%, у 2007 - 22,3%, у 2008 р. - 22,2%. Показники поширення неформальної зайнятості у регіонах України характеризуються значними відмінностями - вони досягають максимальних значень у Чернівецькій області (51,4%), Херсонській (46,0%), Запорізькій (40,4%), мінімальних - у м. Києві (4,8%), м. Севастополі (6,5%). Зростання потенціалу неформальної зайнятості населення у регіонах України за останні роки ми оцінюємо як результат надмірної лібералізації економічної діяльності, внаслідок чого істотно послабився державний вплив на економічні процеси, у тому числі пов' язані із забезпеченням зайнятості населення. У 2000-2008 рр. чисельність зайнятих у неформальному секторі економіки регіонів зросла у 1,6 разу, досягнувши 4665,4 тис. осіб за рахунок абсолютного і відносного збільшення залученої робочої сили. Найвищі темпи приросту неформальної зайнятості спостерігалися у цей період у будівництві. За даними офіційної статистики у 2007-2008 рр. кожен тринадцятий найманий працівник працював на умовах усної домовленості з роботодавцем; цей сектор був єдиним місцем прикладання праці для кожної другої особи з числа зайнятих сільських жителів. Високими темпами зростала неформальна зайнятість у сільській місцевості - якщо частка працюючих у неформальному секторі економіки у 2008 р. становила у містах - 9,1%, то у сільській місцевості - 50,5%.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8