Параметри інноваційного простору визначаються дією суб' єктів інноваційної діяльності та системою відносин між ними, що у сукупності забезпечують оптимальне залучення природних, суспільних, соціальних продуктивних сил середовища в економічну діяльність з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу, їх розміщенням на території, а також ефективною просторовою організацією їх функціонування. Оцінка інноваційного простору має здійснюватися через оцінку зв' язків між його елементами, а кількісні та якісні характеристики його сформо-ваності визначають рівень розвитку економіки та її конкурентоспроможність, забезпечують національну безпеку, створюють підстави зростання добробуту країни. Отже, якщо економічна діяльність об'єднує природу і суспільство в цілісну, інтегровану просторову дієву систему, то інноваційна діяльність спрямовує розвиток простору в найбільш доцільних напрямах, забезпечуючи раціоналізацію розвитку продуктивних сил, та вимагає вдосконалення просторової організації продуктивних сил відповідно до нових орієнтирів їх розвитку.
Важливим є те, що інноваційний простір являє собою регульовану систему, отже, його функціонування може набувати бажаних ознак через регулюючу діяльність людини та систему відносин між суб' єктами інноваційної діяльності. Сучасні інноваційно-інвестиційні трансформації простору мають забезпечувати реалізацію наявних умов, ресурсів, факторів соціально-економічного розвитку територій з урахуванням визначених стратегічних пріоритетів та бажаної динаміки розвитку шляхом формування та впровадження організаційно-економічного механізму регулювання інноваційної діяльності.
Просторові відмінності у результативності інноваційної діяльності певною мірою пов' язані з особливостями розвитку регіонального економічного простору, еволюцією механізму алокації умов, ресурсів та факторів виробництва; витратами часу та ресурсів на освоєння цього простору. За іншим підходом така результативність визначається взаємодією матеріальних систем різних ієрархічних рівнів, включаючи штучні системи (технічні, технологічні, наукові тощо), а також загальними властивостями простору.
Основні проблеми просторової організації інноваційної діяльності пов' язані перш за все з оцінкою наявних умов, ресурсів, факторів виробництва та їх просторового розосередження, що визначає вихідні позиції формування економічного простору та його інноваційної складової, характеристик створеного кінцевого (інноваційного) продукту (як національного, так і регіонального), а також організаційно-економічних механізмів залучення наявних умов, ресурсів та факторів виробництва, їх подальшого використання, впливу на економічний простір території певного рангу та його трансформацію
у часі. Безумовно, регіональні особливості ресурсного забезпечення й умов інноваційного розвитку, їх залучення до активної інноваційно-інвестиційної діяльності, а також їх сполучення є унікальними для кожного регіону, визначають його економічну спеціалізацію, але у той же час вони виступають об' єктивною передумовою формування неоднорідності інноваційного простору.
Відповідно зі зміною стану інноваційного простору відбувається зміна та уніфікація його інсти-туціонального поля, пошук найбільш ефективних форм функціонування господарських структур (через процеси їх злиття, поглинання, розпаду тощо), зникнення застарілих, зайвих, неефективних и незатребуваних форм організації простору в процесі конкурентної боротьби.
Просторова організація інноваційної діяльності пов' язана перш за все з територіально окресленими потоками ресурсів інноваційного розвитку (виробничих, трудових, фінансових, інфраструктурних тощо) та управлінням ними; спрямована на забезпечення взаємодії суб' єктів інноваційної діяльності та системи інноваційних відносин, що зумовлюють залучення продуктивних сил в економічну діяльність, піднесення конкурентоспроможності господарчих суб' єктів та оптимальну просторову організацію їх функціонування; створює основу оптим-ізації системи економічних зв' язків та регіональних змін, які сформовані в результаті територіального поділу праці та інтенсивно змінюються під впливом процесів глобалізації та регіоналі-зації. Отже, по суті просторова організація інноваційної діяльності являє собою комплекс заходів з управління зв 'язками між елементами простору та їх взаємодією, забезпечує структурність простору та динамічність розвитку всіх його систем, бажану зміну їх станів.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9