Все більше рівень інноваційності розвитку територій впливає й на сучасний розвиток і розміщення продуктивних сил, для яких притаманні такі тенденції: [9]: по-перше, оптимізаційна, яка формується в контексті сучасних глобалізацій-них процесів та перетворення інформації у фундаментальний ресурс суспільства, що супроводжується створенням мережі міжнародних виробництв, орієнтованих на випуск стандартизованої та уніфікованої продукції, а розміщення виробництва, стабільність та тривалість його функціонування визначається переважно ефективністю інвестиційних вкладень, інвестиційною та інноваційною привабливістю конкретного регіону, рівнем розвитку соціальної та виробничої інфраструктури, дієвістю системи управління життєдіяльністю та життєзабезпеченням соціуму; подруге, інноваційна, сутність якої полягає в отриманні нового знання та якісній стрибкоподібній зміні штучного середовища життя людини, базисом якої стають не традиційні фактори розвитку, а людський капітал та певна критична кількість творчих особистостей, інтелектуальний потенціал регіону, сформованість та здатність інноваційної інфраструктури забезпечувати потреби інноваційного розвитку територій.
До наслідків зазначених тенденцій у розміщенні продуктивних сил слід віднести суттєве посилення поляризації розвитку між країнами, їх регіональними утвореннями, регіонами у середині країн тощо, зміну системи відносин між центрами та периферією. Виникнення центрів розвитку або «полюсів розвитку» визначається не лише наявністю та масштабами концентрації традиційних ресурсів у просторі, а насамперед зосередженням транснаціонального капіталу, інтелектуальними, інформаційними, фінансовими ресурсами. Саме це визначає їх організуючу роль у розвитку території, саме тут сформовані умови для виникнення та поширення інновацій та локалізуються найсучасніші види діяльності. Для периферійних територій в основному притаманні масові види виробництва стандартних товарів, розвиток сільськогосподарського виробництва, видобування, переробки сировинних ресурсів.
Таким чином, ураховуючи визначальну роль інноваційного чиннику у сучасному розвитку територій, під розміщенням інноваційної діяльності, можна розуміти просторове співвідношення, розподіл та взаємозв' язок усіх об' єктів та суб' єктів інноваційної діяльності, форм їх територіального розміщення, яке забезпечує їх інноваційну активність та конкурентоспроможність у глобалізованому середовищі, опти-мізує систему зв'язків між ними. Розміщення інноваційної діяльності є процесом та одночасно результатом просторового розподілу елементів інноваційної системи, дія яких спрямована на забезпечення конкурентоспроможності даного простору в цілому.
Виходячи з вищевикладеного, побудова сучасного просторового каркасу інноваційного розвитку потребує врахування таких рис регіональних просторових систем, як структурність, динамізм, щільність, просторова організація, пропорційність, збалансованість, урегульо-ваність, виробнича спеціалізація, системність, неперервність розвитку, подільність, просторовий саморозвиток, взаємообумовленість об'
єктів, взаємодія яких є способом їх існування, виділення просторових конструкцій (за розподілом елементів та зв'язками між ними). Але не можна не враховувати такі риси інноваційного простору як різноманітність, диференціація, дискретність властивостей простору.
Застосування ідей полюсів зростання (до яких можуть бути віднесені галузі-лідери, що притягують фактори виробництва та забезпечують їх найбільш ефективне зростання; конкретні території, що виконують у країні або регіоні функції джерела інновацій та прогресу; регіональний комплекс підприємств, що здійснюють експорт, знаходяться та розвиваються під впливом дії імпульсів національного попиту, забезпечують мультиплікативний ефект зростання допоміжних або другорядних підприємств за умов розвитку ринкових зв' язків між підприємствами); осей або коридорів розвитку, що забезпечують розповсюдження інновацій, розвиток інфраструктури регіону, створює теоретичне підґрунтя формування просторового каркасу, у формуванні якого для певного регіону є визначення стратегічних цілей та пріоритетів розвитку, їх узгодження із загальнонаціональною стратегією просторового розвитку регіонів країни, траєкторією розвитку країни у світовому економічному просторі. Використання переваг системного підходу дає змогу об' єднання в єдине ціле завдання реалізації інноваційних пріоритетів розвитку регіону (через процеси реструктуризації, модернізації, екологізації, соціалізації тощо), створення необхідної інноваційної інфраструктури (з урахуванням усіх складових інноваційної системи регіону), формування інноваційної моделі управління розвитком регіону, що адекватна обраній стратегії та моделі розвитку регіону (регіон-квазідержава, регіон-квазікор-порація, регіон-ринок, регіон-соціум та ін.).
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9