Теоретико-методологічні засади просторової організації інноваційної діяльності

З урахуванням філософського підходу щодо формулювання загальних властивостей простору [7], основними характеристиками його інноваційної складової є: протяжність (як розташування та співіснування елементів інноваційного простору, що супроводжується зміною характеру зв' язків, взаємодії його елементів, їх кількості, взаємного розташування та якісних особливостей); структурність його матеріальних та нематеріальних систем; єдність неперервності, що має прояв у переміщенні об' єктів простору від точки до точки, та відносної перервності, що має прояв через відокремлене існування об' єктів та матеріальних й нематеріальних систем; тривимірність як прояв структурності та руху систем. Специфічними властивостями регіонального простору, які також визначають динаміку інноваційно-інвестиційних процесів, відносять симетрію та асиметрію, конкретні форми та розміри, місце розташування, відстань між об' єктами, розподіл речовини та поля; межі та ін.

Основними ознаками інноваційного простору слід вважати: по-перше, його конкретно-історичну вимірність з урахуванням системного рангу території у вигляді організації інноваційного простору; по-друге, зв' язок його сис-темно-сутнісних ознак з соціально-економічними процесами розвитку та етапами формування інноваційного простору крани, регіону тощо, циклами інноваційної активності та життєвого циклу інновацій; по-третє, багатовимірність та поліструктурність, які в межах інноваційного простору утворюють поля та відповідні їм структури - наукове, технологічне, інституційне, фінансово-інвестиційне, інфраструктурне, виробниче та ін.; по-четверте, дискретність формування інноваційного простору, закономірна нерівномірність його розвитку; по-п' яте, можливість та необхідність управління формуванням інноваційного простору регіону, наявність системи регулювання його розвитком.

Еволюція простору, його параметри та динаміка, безпосередньо визначається логікою та динамікою відтворення його факторів виробництва: людського (А), технічного (Т), природного (М), інституціонального (Ins), организацій-ного (О), інформаційного (Inf). Якщо перші три фактора утворюють трансформаційну групу, то

три інших відносяться до трансакційних. Набір цих факторів є інваріантним для господарчих субєктів та систем будь-якого рівня, масштабу, складності. Особливості формування інноваційного простору певного рангу визначаються рівнем насиченості ними території, створеними умовами та механізмами залучення їх в інноваційний процес [8]. Отже, виробництво будь-якого інноваційного продукту (Q) може бути представлено як функція (F) взаємодії факторів: Q = F(A, Т, М, Ins, О, Inf). Крім зазначених вище факторів, параметри та тенденції розвитку інноваційного простору визначаються якістю інтенсивності зміни «конфігурацій» виробництва і суб' єктів в глобальних контурах інноваційного простору, а також готовністю сприймати суспільством інновації, сукупністю соціальних, політичних, ринкових факторів.

Слід відмітити, що результатом інноваційної діяльності є не лише мобілізація існуючих умов, ресурсів, факторів розвитку на виробництво інноваційного продукту та пошуки їх нової комбінації. Сама природа інноваційної діяльності викликає циклічність перетворення умов в ресурси, ресурсів - у фактори, факторів - в продукти, а останніх знову в умови, ресурси, фактори для організації наступного виробництва нових продуктів. При цьому рекомбінація умов, ресурсів, факторів розвитку, зміна процесів їх формування та нарощування, виявлення резервів їх використання створюють нові можливості приросту виробничого, наукового, технологічного, людського потенціалу, визначають особливості прояву форм суспільної організації праці (через концентрацію, спеціалізацію, комбінування, кооперування) та територіального розвитку (через форми організації інноваційної діяльності). Формування та розвиток інноваційного простору визначається дією сукупності факторів: законодавчого забезпечення інноваційної діяльності, що визначає правові норми поведінки суб' єктів інноваційних відносин; сформованістю інноваційної політики держави та регіону; рівнем розвитку національної та регіональних інноваційних систем та їх інфраструктурного забезпечення; законодавчо визначених норм регулювання інноваційної діяльності, включаючи розподіл функціональних обов' язків та їх ресурсного забезпечення між державою та регіоном.

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я