Туристичний сектор економіки України: реалії та перспективи
БондаренкоМ.П.
Проаналізовано нераціональне використання туристичного потенціалу в українській економіці. Виявлено суттєві причини, що не дають змоги розкрити весь туристичний потенціал і ефективно його реалізувати. Запропоновано комплексний підхід до дослідження даної проблеми та проведено БШОТ-аналіз, який дав змогу виокремити низку чинників та перепон, що заважають позиціонуванню України на міжнародному ринку туристичної пропозиції як вагомої дестинації Європи.
Сучасна динаміка розвитку туризму та економічні здобутки від туристичної діяльності перетворює його на один із найвагоміших секторів світової економіки з точки зору динаміки економічних процесів, поліпшення соціальної складової, збереження довкілля та відновлення культурної спадщини. Наявні національні туристичні ресурси дають змогу розглядати Україну як вагому туристичну дестинацію Європи та констатувати її потужний конкурентний потенціал. Проте статистичні дані ЮНВТО вражають невідповідністю економічних надходжень від туристичної діяльності та обсягом залученого туристичного потоку. Це дозволяє припустити, що туристичний потенціал України розкрито не повною мірою, показовою є вага туристичного сектора України на рівні 2% ВВП країни. Сучасні підходи до розвитку галузі неефективні та потребують комплексного аналізу поточного стану, дослідження перешкод для розвитку та шляхів їхнього подолання з метою генерації якісно нової стратегії розвитку туризму в економічних умовах сьогодення.
Розвитку туристичного сектора держави присвятили останні дослідження Г.Ворошилова [1], С.Лиса [2], О.Кальченко [3], В.Гречаник та С.Васильченко [4]; із наукової точки зору туристичний ресурс України досліджується в працях О.Любіцевої [5, 6], Є.Панкової [6], В.Стафійчука [6], М.Мальської [7], Н.Антонюк [7], Н.Ганич [7], І.Свиди [8], Л.Харченко [9]; зарубіжний досвід висвітлено у працях Б.Шупіка [10], О.Гриценка [11]. Більшість наукових досліджень зосереджується на вивченні конкурентоспроможності національної економіки загалом або висвітлює тільки вплив окремих складових на розвиток туризму. В наукових роботах основна увага приділяється аналізу рекреаційних ресурсів та регіональним особливостям. Але при цьому праці з комплексного аналізу впливу туризму на національну економі-
ку та його конкурентного позиціонування на міжнародному туристичному ринку майже відсутні.
Мета статті - вивчення поточного стану індустрії туризму в Україні та його роль в економічному житті національної економіки, проведення 8\¥ОТ-аналізу галузі з метою визначення стримуючих факторів розвитку та формування стимулів ефективного соціально-економічного розвитку країни, дослідження структури туристичного потоку та визначення пріоритетних тенденцій подальшого розвитку.
Індустрію туризму ХХІ ст. можна розглядати і як окрему галузь, і як вагомий міжгалузевий комплекс. Аналіз поточного стану туристичної галузі України дозволяє не тільки оцінити в реальному часі її конкурентоспроможність на міжнародній арені, але й виявити низку проблем, що заважають розвитку галузі та реалізації наявного туристичного потенціалу і віднайти оптимальні шляхи їхнього вирішення для збільшення туристичних можливостей територій України. З метою визначення конкурентоспроможності найчастіше використовують 8\¥ОТ-аналіз, а серед методик вивчення конкурентності галузі популярною є методика ВЕФ - індекс конкурентоспроможності туризму.
На розвиток туристичного сектора, формування попиту та пропозиції, обґрунтування та розробку інноваційних процесів визначальний вплив має політичний курс держави. В Україні розуміють важливість розвитку туризму, однак поки що це виявляється переважно декларативно. Необхідно переходити до вироблення детальної цілісної стратегії та практичних дій. Науковці робочої групи Ради Європи з питань культурної політики різних національностей досить різко та чітко прокоментували міжнародну політику Міністерства культури і туризму України: "Офіційна Україна в багатьох важливих питаннях концептуально все ще послуговується такою мовою культури і культурної політики, яку непросто перекласти на мову сучасної Європи. ... Висловлюючись недипломатично, можна сказати, що хоча святкування ювілеїв національних героїв і поетів - цікава і важлива справа, але в багатьох країнах Європи не це є основною чи навіть прямою функцією міністерств культури, а сприяння конкурентоспроможності, інвестиції в творчість та інновації, розвиток економіки знань та створення сприятливих умов для культури" [12, с. 46]. Головна проблема українських урядовців - вузький підхід до визначення культури виключно як матеріальної складової та перешкоджання реалізації цілісного підходу на практиці, що блокує впровадження інновацій та стримує міжвідомчі взаємовідносини в галузях туризму, культури та спорту.
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8 9 10 11