Природно-культурний ресурс потребує державного контролю за екологічною ситуацією та станом збереження культурних пам'яток. Природоохоронні органи не мають реальних важелів впливу. Для ознайомлення з туристичними можливостями регіонів як всередині країни, так і за її межами недостатньо масштабно використовується інформаційний ресурс. Хаотична архітектурна забудова в історичних центрах знецінює культурологічне значення нашої спадщини і порушує історичний ландшафт, заважаючи його загальному сприйняттю, і це питання дедалі більше загострюється. Вимагає подальшого вирішення проблема максимального екологічного навантаження на окремі регіони та необхідна розробка передумов рівномірного розподілу туристичного потоку, сформованого на базі досліджень в розрізі попиту на види туризму в регіонах та їхньої екологічної доцільності.
Гармонійному розвитку галузі заважає також низька туристична культура як населення, так і туристів, а також недостатня обізнаність про економічні можливості туризму в регіонах. При залученні в Україну іноземних туристичних потоків виникають проблеми й через мовний бар'єр. Бракує висококваліфікованих спеціалістів, а участь навчальних закладів в розбудові українського туризму низька.
Податкове навантаження та відсутність стимулюючих інструментів щодо внутрішнього та іноземного туризму не сприяє створенню сприятливого середовища для бізнес-діяльності. Наявний ланцюг туристичної пропозиції деструктивний і обмежений, зумовлений сезонністю попиту і не дозволяє повною мірою розкрити туристичний потенціал територій та отримати економічні вигоди; практично відсутні комплексні туристичні продукти. Запровадження
інноваційних підходів та новітніх технологій з метою зменшення видатків, мінімізації антропогенного впливу, створенні ексклюзивних туристичних продуктів потребує ґрунтовної підтримки держави та доступне зараз тільки великим гравцям ринку чи іноземному інвестиційному капіталу.
Висновки. Стан туристичної та суміжних інфраструктур України потребує перегляду та адаптації до потреб туристичної пропозиції. Залежність цінової пропозиції туризму від зовнішніх факторів робить Україну неконкурентоспроможною на міжнародному туристичному ринку та позиціонує її як туристичну атракцію з високими цінами та низькою якістю послуг. Підвищення конкурентоспроможності цінової складової туристичного продукту України може бути досягнуто за умови збалансованого державного політичного курсу з ліквідації перешкод на шляху розвитку туризму та мінімізації податкових схем і створення сприятливих умов для ведення економічної, інвестиційної та інноваційної діяльності.
З метою подальшого розвитку туристичного сектора особливу увагу потрібно приділити пропозиціям щодо створення програм із захисту довкілля та культурної спадщини, вдосконаленню законодавства, формуванню сприятливого клімату для активізації бізнесової та інвестиційно-інноваційної діяльності в туристичній галузі та розбудові соціально-економічної сфери за рахунок повної реалізації туристичного потенціалу. Актуальним і перспективним є подальше вивчення міжнародного досвіду управління у сфері туризму, дослідження ролі недержавного сектора, питання сталого розвитку та механізмів заохочення інноваційно-інвестиційної діяльності у сфері туризму в контексті імперативів глобального розвитку сучасності.
Список використаних джерел:
1. Ворошилова Г.О. Розвиток інвестиційних процесів у міжнародному туризмі // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв' язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект. - Донецк : ДонНУ, 2010. - 1050 с.
2. Лиса С.С. Управління ланцюгом постачання торговельних мереж [Електронний ресурс] // матеріали VI Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. ["Актуальні проблеми сучасної науки"], (20-22 квіт. 2010 р.). - Доступний з : <http://intkonf.org/lisa-ss-upravlinnya-lantsyugami-postachannya-torgovelnih-merezh>.
» следующая страница »
1 ... 5 6 7 8 9 1011