У процесі розроблення Стратегії, особливо щодо вибору стратегічних напрямів та їхнього змістовного наповнення (що разом зі сценаріями інноваційного розвитку є її ключовими складовими), важливо враховувати такі умови, особливості й тенденції інноваційної політики окремих впливових країн та інтеграційних угруповань. Зокрема, експертні оцінки в галузі нових технологій і їхніх застосувань потребують висококваліфікованих, дійсно рідкісних людських ресурсів, у зв' язку з чим виникає питання: чи належним чином інноваційна політика вміщує систему пріоритетів, щоб найбільш повно використовувати в країні доступне знання? Звідси - стратегічно важливо - як повинні розвиватися компетенції для інноваційної діяльності, підприємництва й творчого застосування технологій для формування нового змісту інноваційної діяльності? [5].
З точки зору розвинених країн Заходу, їхній вибір полягає у визначенні альтернативи: пошук шляхів боротьби за ресурси чи формування нового ринкового середовища, що мотивує зростаючі країни й допомагає їм створювати сучасні продуктивні сили скрізь, де на це виникає соціальне замовлення. Тому однією із тенденцій в інноваційній політиці можна назвати пошук шляхів для співробітництва в інноваційній
сфері розвинених країн та країн, що розвиваються. Зокрема, розвинені країни прагнуть з'ясувати, якими засобами можуть просуватися інновації, якщо виходити з того, що країнам, які розвиваються, немає необхідності копіювати складну інфраструктуру країн ОЕСР. Отже, головним стимулом для включення роботи із країнами, що розвиваються в інноваційну політику має слугувати перспектива усунення нерівності, що представляє собою потенційну загрозу виникненню конфліктів, швидкому розповсюдженню хвороб і голоду. За допомогою такого співробітництва в країнах, що розвиваються можливе формування інноваційної культури, котра сприяє економічному зростанню й одержанню пов' язаних із ним благ.
В Україні й до цього часу не враховується такий важливий стратегічний ресурс як суспільні організації. Зокрема, найбільш значимим механізмом координації між державою й суспільними організаціями повинно стати створення постійно діючих консультативних рад із залученням представників загальноукраїнських об' єднань підприємців, галузевих бізнес-асоціацій і професійних об' єднань, представників наукового й освітнього співтовариства, благодійних і експертних організацій. За участю цих консультативних рад буде здійснюватися розроблення й експертиза державних програм (у сфері наукової, технологічної й інноваційної діяльності), підпрограм, що входять до їхнього складу, і державних цільових програм, а також - оцінка ефективності їхньої реалізації. У кінцевому підсумку формування механізмів координації діяльності в галузі підтримки інновацій всіх основних зацікавлених сторін, дозволить максимально ефективно використовувати потенціал держави, бізнесу й громадських організацій суспільства в цій сфері. Узгоджені на широкій основі національні пріоритети, викладені у формі стратегічних, довгострокових заходів політики, полегшують завдання координації, забезпечуючи консенсус і взаємопорозуміння всіх зацікавлених сторін.
Органам державної влади потрібно звернути увагу на формування ефективної координації діяльності інститутів розвитку, спрямованої на підтримку інноваційних проектів з метою формування цілісної збалансованої системи, що забезпечує необхідний рівень підтримки на всіх фазах інноваційного процесу. Одним із таких інститутів є фонди прямих інвестицій в інноваційні проекти й підприємства високотехнологіч-них секторів економіки за участю банків, у тому числі проектів, профінансованих на попередній стадії інноваційного циклу фондами, котрі одержали підтримку з коштів Державної венчурної компанії. Використання ресурсів інститутів розвитку для підтримки конкретних інноваційних проектів повинно мати такий порядок: наукові організації й вищі навчальні заклади, Фонд сприяння розвитку малих форм підприємств у науково-технологічній сфері, фонди посівних інвестицій, венчурні компанії, профільні компанії, банки. З метою реалізації такого "інноваційного ліфта" буде організована взаємодія на стиках зон відповідальності інститутів розвитку в міру розвитку проектів і компаній, що їх реалізують. Крім того, координація діяльності інститутів розвитку й державних органів виконавчої влади з метою підвищення ефективності комерціалізації результатів, що одержані у рамках державних цільових програм, буде забезпечуватися в рамках відповідних угод про співробітництво й процедур спільної роботи над проектами.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12