Тенденція до зменшення абсолютних та відносних показників фінансування науки з боку вітчизняних замовників свідчить про постійне зниження рівня затребу-ваності результатів наукових досліджень, що пояснюється стагнаційним характером вітчизняної економіки: ставка робиться на дешеву робочу силу, використання надбань попередніх поколінь, на низькотехнологічні сектори виробництва і сировинні ресурси. Практика розвинених країн свідчить, що значне збільшення затребуваності результатів науки, а, отже, позабюджетного фінансування наукової сфери, відбувається при активному розвитку виробництва.
Систематичне внесення змін або застосування мораторію до положень законодавства в інноваційній сфері в частині податкових преференцій фактично призвело до стагнації діяльності технологічних парків, які на сьогодні є єдиним механізмом реалізації інноваційної політики держави.
Недооцінка провідної ролі технологій та необхідності технологічної однорідності міжгалузевої структури виробництва значно обумовлює зниження конкурентоспроможності галузей промисловості. Слід також зазначити, що в умовах зниження інвестиційної активності і відсутності результативної промислової політики заходи щодо реструктуризації української економіки не привели до модернізації виробництва на основі передових технологій, що забезпечують конкурентоспроможність усіх компонентів продукції по всьому технологічному ланцюжку її випуску. Основні ж елементи створюваної НІС України - науково-технічна сфера, інноваційна інфраструктура, підприємства, інтелектуальні і матеріальні ресурси - функціонують ізольовано один від одного, без наявності будь-якої збалансованості в цій системі, до того ж відірвано від структурних змін в економіці.
Не забезпечує коопераційні зв'язки між науковими організаціями, установами освіти і підприємствами діюча в Україні система державних наукових і науково-технічних програм (ДНТП), яка повинна була стати організаційно-правовим каркасом взаємодії. Фінансування ДНТП зведено до мінімуму, а мізерні кошти розпорошуються серед занадто великої кількості дрібних проектів, не пов'язаних єдиною системою цілей в рамках програм. Це, у свою чергу, унеможливлює розв'язання комплексних міжгалузевих і міждисциплінарних проблем щодо створення новітніх технологій скоординованими зусиллями академічних, галузевих наукових установ, ВНЗ та підприємств. Украй слабко до виконання ДНТП залучається галузева наука і промислові (агропромислові) підприємства, в результаті чого дуже в незначних обсягах результати виконання програм використовуються безпосередньо у виробництві. У складі проектів ДНТП не передбачаються обов' язкові етапи з освоєння виробництва і використання створюваних техніки і технології. Відсутній закріплений відповідними нормативними актами механізм передачі результатів виконання ДНТП до включення в інноваційні програми і проекти.
Не знайшли необхідного розвитку мережеві організаційно-економічні структури (кластери, промислово-фінансові групи, холдинги тощо), які сприяли б взаємодії технологічно пов' язаних підприємств, наукових установ, фінансових інститутів на регіональному рівні. Розвиток інноваційної інфраструктури обмежується створенням окремих технопарків, інноваційних центрів і бізнес-інкубаторів, які й до цього часу виконують інноваційну функцію й недостатньо сприяють взаємозв' язку науки і малого та середнього підприємництва.
Взаємодія елементів НІС істотно обмежується низькою інформаційною прозорістю інноваційної сфери завдяки недостатній інформації про нові технології і можливості ринків збуту інноваційної продукції, а також про можливі інноваційні об' єкти вкладення капіталу з потенційно високою доходністю.
У напрямі захисту прав інтелектуальної власності у сфері науки і технологій, стимулювання залучення в господарський обіг результатів науково-технологічної діяльності виокремлюються такі ознаки проблемних ситуацій: зниження рівня патентної активності; низька інноваційна активність підприємств; скорочення кількості розроблених і освоєних технологій; переорієнтація фундаментальних і пошукових досліджень на закордонні норми і світовий досвід. Серед причини виникнення проблем: несприйнятливість економіки; розвал галузевої науки; скорочення кількості конструкторських бюро (КБ); відсутність інжинірингу; застаріла лінійна модель підтримки інноваційного циклу, де кожен етап обслуговується однією структурою; неможливість сполучення дослідницької розробки й освоєння нововведень; застарілі технології і виробництва; відсутність державної підтримки інноваційних підприємств; незатребуваність результатів внутрішнім ринком; зростання міжнародної конкуренції; відсутність ефективної системи управління інтелектуальною власністю.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12