Виставка — техніка керування продажами
Існує міжнародне визначення виставки, звучить воно так: «Торгово-промислова виставка—це тимчасовий захід, що періодично проводиться в одному й тому самому місці, в його межах значна кількість підприємств (експоненти) за допомогою зразків (експонатів) дають показову картину пропозицій товарів/послуг однієї чи кількох галузей та прагнуть проінформувати кінцевих споживачів (або й проміжних) про свою фірму та її продукцію з кінцевою метою сприяння продажам».
Як видно з останніх п’яти слів визначення, виставкова діяльність — це частина рекламного бізнесу, причому саме та, що найдинамічніше розвивається. І в якості такої вона реально впливає на становлення цивілізованого національного ринку, приносить значну частину доходів не тільки учасникам процесу, а й бюджету міста та держави. Власне, так було з моменту виникнення торгово-промислових виставок.
Виставки мають давню й багату історію, ідучи коренями в торги та ярмарки, що збирали купців з усієї Київської Русі ще в XV—XVII ст. Це були торговища сільськогосподарської та ремісничої продукції, що стихійно виникали в певних місцях.
У середньовічній Європі, у добу розбійників і поганих доріг, вони часто були єдиним зручним місцем зустрічі продавців і покупців. У ХІХ ст. в Україні було кілька найбільших ярмарків, наприклад, Контрактовий у Києві, Покровський у Харкові. Не можна не згадати знаменитий Сорочинський ярмарок (Полтавська область). Це про нього сказано М. В. Гоголем: «Шум, лайка, мукання, бекання, ревіння — усе зливається в один нестрункий говір. Воли, мішки, сіно, цигани, горщики, баби, пряники, шапки — усе яскраво, строкато, неструнко; метушиться купами й снується перед очима. Різноголосі мови потопляють один одного, і жодне слово не вихватиться, не врятується від цього потопу; жоден лемент не виговориться ясно. Тільки ляскіт по руках торгашів чується з усіх боків ярмарку». Автору цих рядків довелось побувати в Сорочинцях, тому й підтверджую, що все сказане залишається таким дотепер, незважаючи на засилля турецької шкіри й корейської техніки.
Ярмарки для нинішніх виставок — родичі далекі й майже забуті, тим більше, що існує чимало й іншого: сировинні й товарні біржі, колгоспні, дрібнооптові та інші ринки. У міру свого розвитку ярмарки ставали не тільки центрами торгівлі, а й виставками зразків продукції та промислових досягнень. З цього часу вони й називаються виставками, як, наприклад, Галицька (Львів) виставка загальнокрайових досягнень наприкінці ХІХ ст. Історія сучасної виставкової справи починається з 1829 р., коли в Петербурзі пройшла перша загальнодержавна Всеросійська Виставка. Виставкова справа розвивається, виставкові заходи — це не лише показ товарів, а й осередок культурного життя цілих областей. У путівнику по Всеросійській Виставці 1896 р. у Нижньому Новгороді було написано: «Завданням виставки є не тільки грандіозний огляд промисловості, вона ширша: посприяти подальшому розвитку промислової праці, відкрити нові ринки для збуту вітчизняних здобутків, розширити торгові зносини».
На сьогодні, як говорять підручники й фахівці, назви «ярмарок» і «виставка» настільки близькі за змістом, що стали майже синонімами. А участь фірм у виставковій діяльності — це єдиний складний комплекс рекламних засобів та прийомів, і поступово він стає самостійним напрямком комунікативної діяльності. На відміну від дня вчорашнього, коли виставки були справою державною й у більшості випадків організовувалися самою державою (Всеросійські Виставки були підпорядковані Міністерству фінансів, відомству, що відповідало за всі фінанси, торгівлю та промисловість країни), сьогодні виставка—дорогий захід, і кожній фірмі необхідно знати, на розв’язання яких конкретних завдань витрачаються гроші. У залежності від маркетингової ситуації за допомогою виставки можна вирішувати такі завдання:
» следующая страница »
1 ... 144 145 146 147 148 149150 151 152 153 154 ... 225