Переваги реактивного планування:
1. Постійне звернення до історії, минулого досвіду, з якого можна багато почерпнути.
2. Сильне відчуття послідовності, яке оберігає від різких і необдуманих змін.
3. Збереження традицій, які створюють почуття безпеки у працівників підприємства.
Недоліки реактивного планування:
1. Воно розглядається не як система, а як звичайна одиниця, сукупність елементів. Внаслідок цього виявляється загубленим позитивний ефект взаємодії окремих частин цілого, що називається синергізмом.
2. Планування здійснюється без достатнього врахування об’єктивних обставин сьогоднішнього дня і майбутніх змін.
3. Реактивне планування — це функція, в основному, лише керівництва. Для участі у плануванні запрошуються, як правило, члени підприємства з досвідом, в певній мірі ігноруються можливості молодого покоління.
4. Інтереси нижчого рівня підприємства враховуються лише один раз.
Преактивне планування орієнтоване, в основному, на майбутні зміни.
На противагу реактивістам преактивісти намагаються прискорити зміни, пришвидшити майбутнє. Особливо важливою у преактивістів вважається можливість передбачити можливі напрямки змін для того, щоб досягнути своїх цілей. У першу чергу, цілі пов’язуються з виживанням і ростом підприємства.
Преактивне планування орієнтується не на мінімізацію зусиль, а на пошук оптимальних рішень.
Планування здійснюється зверху вниз: на вищому рівні прогнозуються зовнішні умови, формуються цілі і стратегії, згодом визначаються цілі нижчого рівня і програми дій.
Переваги преактивного планування:
1. Адекватна оцінка зовнішнього середовища.
2. Намагання врахувати фактори зовнішнього середовища в процесі планування.
Недоліки преактивного планування:
1. Слабке використання існуючого досвіду.
2. Недостатня увага до повсякденних потреб підприємства (організації).
3. Надмірне захоплення футурологією і новими методами досліджень, коли до кожного методу відносяться як до панацеї.
При інактивному плануванні не вважається за потрібне повертатись в минуле і разом з тим намагатись рухатись вперед. Цей тип планування сприймає існуючі умови як достатньо добрі, у крайньому випадку, як прийнятні.
Відмінна риса інактивізму — задоволеність теперішнім станом речей.
Головним принципом цього типу планування може бути правило: «Планувати мінімум необхідного, щоб не змінити природного ходу речей».
Керівники-інактивісти таким чином не прагнуть до будь-яких суттєвих змін у діяльності підприємства.
Запобігання змінам і збереження свого «стилю» стає основною ціллю підприємства, яке використовує інактивне планування. При прийнятті рішень панує бюрократизм і тяганина. Прийняття рішень відбувається в рамках різноманітних засідань, які безперервно проходять, відбуваються. Найбільш цінними працівниками є не ті, хто має великий досвід, а ті, хто уміє схопити сутність того, що відбувається, ті, хто має численні «зв’язки».
Переваги інактивного планування:
1. Обережність у процесі планування діяльності.
2. Поступові і обачливі дії не призводять до катастрофічних наслідків (принаймні, «смерть» підприємства ніколи не буває зненацькою).
Недоліки інактивного планування:
1. Нездатність пристосовуватись до змін.
2. Підприємство добре функціонує лише в стабільних, сприятливих умовах.
3. Виживають лише ті підприємства, доходи яких залежать від стабільного джерела (держава, фонди).
4. Слабке використання працівників підприємства, обмеженість їхньої самостійності.
Інтерактивне планування описується двома основними рисами:
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 204