У загальному розумінні — це є штучне, модельне планування, яке майже не використовується — лише в математиці.
2. Імовірнісне планування — тип систем планування, який передбачає нестачу визначеності у зовнішньому середовищі і нестачу інформації.
Здійснюючи загальне планування, практично кожне підприємство має справу з невизначеністю результатів, адже ми однозначно точно не знаємо, що буде через місяць, два, рік.
Варіантами ймовірнісних систем планування є наступні:
— планування, побудоване на основі жорстких домовленостей — таке планування підходить до ситуацій, в яких існує високий ступінь упевненості у результаті подій;
— планування під особисту відповідальність — прийнятне для протилежного першому типу ситуації—ситуації повної невизначеності; в цьому випадку менеджер не може взагалі у будь-чому бути впевненим і діє на свій страх і ризик, бере всю відповідальність на себе;
— планування, пристосоване до випадкових обставин — цей тип планування є проміжним між першими двома: з одного боку він має справу з постійною невизначеністю в діяльності підприємства (організації), а з іншого боку — враховує можливі варіанти дій у невизначеному середовищі і цим самим збільшує їх передбачуваність; на практиці в середньому існує не більше трьох-чотирьох варіантів можливого розвитку подій.
Плани цього типу носять характер орієнтирів.
2. Часова орієнтація ідей планування.
Типи планування розрізняють також у залежності від того, чи орієнтовані основні ідеї планування в минуле, теперішнє чи майбутнє.
В цьому розумінні, в залежності від часової орієнтації ідей планування розрізняють:
1. Реактивне — ідеї, націлені в минуле (треба зробити, як колись було, бо там було краще, тобто ідемо проти течії, хочемо, щоб все було як раніше).
2. Преактивне — ідеї, націлені в майбутнє (прямування вперед — не зупиняємося на місці і думаємо про завтра, тобто ставимо парусник і гребемо вперед течії).
3. Інактивне — ідеї, пристосовані лише до теперішнього (задовольняє теперішній стан і цей стан ми хочемо зберегти, тобто сидимо, течія сама нас несе).
4. Інтерактивне — орієнтовані на взаємодію всіх кращих ідей планування (поєднує 3 попередні методи, тобто міняємо русло річки, робимо щось інакше).
Зробимо на них акценти.
Представники реактивного планування свої ідеали і спосіб існування знаходять у минулому. Вони заперечують усі досягнення сьогоднішнього дня і з цієї точки зору негативно відносяться до сучасного технологічного суспільства. З числа відомих світові філософів у західному суспільстві представником реактивного планування міг би стати Жан-Жак Руссо (робота «Назад до природи»).
Основний метод реактивного планування — це генетичний підхід. Тобто будь-яка проблема досліджується з точки зору її виникнення і минулого розвитку. Знайти причину проблеми в минулому, ліквідувати її або стримати — і ось тоді проблема зникає.
Організація сприймається (і це лише сприйняття!) прихильниками реактивного планування як стійкий, стабільний, чітко налагоджений механізм. Усе, що відбувається в організації заздалегідь відомо. Керуватись вона повинна зверху вниз за допомогою авторитету керівника і його «батьківського», патерналістського відношення до підлеглих.
Реактивне планування опирається на попередній досвід і здійснюється знизу догори. Першочергово виявляються потреби підрозділів (груп), які оформляються у плани. Зібрані матеріали передаються керівництву— для кінцевого вибору і підготовки загального проекту. Вторинно загальний план нижчими ланками не коригується. Тобто, наприклад, ви подаєте свої пропозиції або плани у вищестоячу організацію — а далі, на підставі ваших даних формується загальний план.
» следующая страница »
1 ... 43 44 45 46 47 4849 50 51 52 53 ... 204