Усе вищесказане дозволяє зробити висновок, що кошторис проекту з самого початку може (а іноді просто повинен) готуватися в декількох модифікаціях або форматах—для зовнішнього користування (як складова частина офіційної проектної документації у відповідності з ДБН для узгодження і затвердження в необхідних інстанціях) і для внутрішніх потреб (визначених набором задач, які формулюються замовником проекту).
З формальної точки зору, кошторис (як офіційний документ) розробляється одночасно з проектною документацією. Однак попередня розробка проекту кошторису (яка в цьому випадку може називатися по- різному: “розрахунок інвестиційних витрат”, “план інвестиційних витрат” і т.д.) з’являється набагато раніше — при підготовці передпроект- них документів, і, насамперед, техніко-економічного обґрунтування (попереднього й остаточного) і/або бізнес-плану.
6.3. Методи оцінки проектних затрат
Ринковий (контрактний) метод оцінки проектних витрат. У міжнародній практиці при розробці кошторису досить широко використовується, так званий, ринковий (контрактний) метод. На міжнародному ринку об’єктів інвестиційної діяльності (або об’єктів капітального будівництва) основними учасниками їх створення є:
а) інженерно-консультаційні фірми;
б) постачальники машин, технологічного устаткування і матеріалів;
в) компанії, що здійснюють будівельно-монтажні роботи (БМР) і пусконалагоджувальні роботи (ПНР). Відповідно вартість такого специфічного (а нерідко й унікального) товару, як об’єкт інвестування (об’єкт будівництва), складається з трьох основних компонентів:
а) інженерно-консультаційні послуги;
б) машини, технологічне устаткування і матеріали;
в) БМР і ПНР.
Підставою для подібного розмежування є, насамперед, відмінності натурально-речовинної форми окремих компонентів витрат і досить чітка спеціалізація фірм, що беруть участь у створенні об’єкта інвестування (об’єкта будівництва), а також формування цілком автономних ринків товарів, робіт і послуг, необхідних для реалізації інвестиційних проектів. Маючи у своєму розпорядженні відповідну цінову інформацію з зазначених ринків, ініціатори проекту ще на передінвестиційній (перед- проектній) фазі мають можливість зробити орієнтовний кошторис проекту. Це, як правило, зумовлено необхідністю визначення в самому загальному виді фінансових потреб, підготовки попереднього ТЕО і/або бізнес-плану і початку переговорів з банками й іншими фінансовими інститутами.
Пропорції між основними компонентами витрат на створення об’єкта інвестування (об’єкта будівництва) залежать насамперед від галузевого профілю проекту. За промисловими проектами, як правило, більше половини витрат припадає на машини, устаткування, матеріали; витрати на інженерно-консультаційні послуги, звичайно, знаходяться в діапазоні 5-10%; інше складають витрати на БМР і ПНР.
При складанні проектного кошторису на основі ринкового методу найбільш просто визначається категорія витрат на машини, устаткування, матеріали, оскільки більшість з них є предметом широкої міжнародної торгівлі і по них є досить велика цінова інформація. Винятком є унікальне устаткування, що виготовляється за спеціальними замовленнями з урахуванням конструкційних особливостей проекту. Виробництво деяких видів машин і устаткування є “штучним”, ціни контрактів на їхнє постачання не публікуються; без залучення серйозних фахівців-експертів досить складно визначити навіть орієнтовну ціну цих машин і устаткування. Навіть якщо розробникам проекту і кошторису стає відомою ціна якого-небудь контракту, немає впевненості, що вона відображає реальну вартість товару і не є монопольно високою. Практика проведення міжнародних і національних конкурсних торгів на закупівлю машин і обладнання регулярно виявляє факти завищення цін окремими виробниками або групами виробників (у випадках створення картелів або просто “джентльменських угод”).
» следующая страница »
1 ... 70 71 72 73 74 7576 77 78 79 80 ... 131