Головною причиною міжнародної міграції робочої сили є економічні умови трудящих — матеріальна незабезпеченість, зубожіння, безробіття. Як зазначалось вище, на міжнародне переміщення робочої сили впливає також різниця у рівнях заробітної плати. Чим же приваблює підприємців іноземна робоча сила, в той час як свої національні ринки праці переповнені безробітними? Перш за все тим, що робітники-мігранти вимушені погоджуватись на будь-яку найтяжчу, найбруднішу, непрестижну роботу і за значно нижчу, ніж у місцевих робітників, заробітну плату. По-друге, використовуючи іноземну робочу силу, підприємці значною мірою звільняються від витрат на її відтворення (освіту, медичне обслуговування, професійну підготовку, пенсії по старості та інвалідності, допомога у зв’язку з безробіттям тощо). По-третє, іноземна робоча сила використовується в найпродуктивнішому віці, а в разі втрати працездатності повертається на батьківщину, і підприємці країн еміграції не зазнають ніяких збитків щодо неї. По-четверте, за рахунок вищої заробітної плати країни еміграції заохочують прилив кваліфікованої робочої сили та спеціалістів найвищої кваліфікації.
Поряд із цим існує ряд економічних переваг і для країн — донорів робочої сили: можливість зменшити напругу на національних ринках праці і зменшити кількість безробітних усередині країни; створити собі фонд життєвих засобів (відтворення діючої робочої сили) за рахунок країни перебування; переведення частини заробітку на батьківщину і за рахунок цього — поліпшення добробуту членів своїх сімей; набуття іноземного досвіду високопродуктивної праці, підвищення свого кваліфікаційного рівня до рівня, що відповідає сучасним технологіям. Звичайно, для кожної країни в різні періоди часу складаються певні відповідні співвідношення збитків та здобутків від еміграції вітчизняних працівників за кордон.
Однак слід вважати, що міжнародна міграція робочої сили є нормальною формою міжнародних економічних відносин, складовою всесвітнього господарства.
26. 8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Суб’єктами міжнародних економічних відносин в окремо взятій країні є підприємці, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю (експортом та імпортом товарів, послуг, створенням спільних підприємств тощо). Особливістю міжнародних економічних відносин, як вказувалось вище, є активна участь у них держави. Держава є одночасно суб’єктом та регулятором цих відносин, як у середині країни, так і у зовнішній економічній діяльності. Як суб’єкт вона сама займається зов-нішньоекономіч- ною діяльністю: постачає товари, надає послуги, кредити тощо іншим країнам, встановлює й здійснює зовніш-ньоекономічні відносини з іншими країнами та міжнародними економічними організаціями тощо.
Як регулятор зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємців вона:
— створює законодавчу базу щодо зовнішньоекономічної діяльності;
— проводить відповідну зовнішньоторгову політику (чи вільної торгівлі, чи протекціонізму);
— здійснює відповідну політику валютного регулювання: “плаваючого” чи фіксованого валютного курсу; валютних обмежень, валютних інтервенцій; валютної монополії;
— встановлює та розвиває відносини із світовими економічними, зокрема, валютно-фінансовими, організаціями; бере певну участь у їх діяльності.
Про зовнішньоторговельну політику держави йшлося вище, тут лише ще раз наголосимо на такому.
У даний час міжнародна торговельна політика в рамках ГАТТ
— СОТ спрямовується на скорочення обмежень у зовнішній торгівлі (мито, квоти, ліцензії тощо) і поширення практики та створення зон вільної торгівлі. Тому й державне регулювання зовнішньої торгівлі поступово має пом’якшуватись, спрямовуватись на відмову від тарифних бар’єрів або скорочення їх, надання умов для розширення вільної торгівлі.
» следующая страница »
1 ... 193 194 195 196 197 198199 200 201 202 203 ... 220