Оскільки власне витрати зумовлені розширенням дії інституту приватної власності, уникнення чи зменшення додаткових витрат шляхом укладення угод між суб'єктами ринку розширює межі ринкових відносин.
Сутність, функції і закони ринку
Сутність ринку. Ринок, ринкова форма господарювання та економічних відносин можливі за певної зрілості інститутів, продуктивних сил суспільства, форм власності тощо. З розвитком суспільного виробництва та обігу поняття «ринок» набувало нових значень. На етапі розпаду первісно-общинного суспільства, коли обмін товарами між общинами ставав більш-менш регулярним, здійснювався у певному місці й у визначений час, воно тлумачилося як місце торгівлі, ринкова площа. З розвитком ремесел На основі другого суспільного поділу праці, появою міст, розширенням торгівлі для обміну товарами відводили постійні місця — ринкові площі. Таке розуміння ринку збереглося дотепер. Поширюється воно на будь-який район, де панують вільні відносини Покупців і продавців, а ціни на товари схильні легко і швидко вирівнюватись.
Поглиблення суспільного поділу праці, розвиток товарного обміну, поява грошей стали передумовою утвердження розвинутих
товарно-грошових відносин, за яких акти купівлі-продажу могли бути розірваними в часі і просторі. Погляд на ринок лише як на місце торгівлі вже не відображав реальність, оскільки у відносинах суспільного виробництва сформувалася нова структура — сфера обігу. Відповідно постало розуміння ринку як форми товарного і товарно-грошового обміну, організованого за законами товарного виробництва і грошового обігу. Тобто поняттям «ринок» почали позначати всю сферу обігу товарів і грошей.
Індустріальна доба (капіталізм) спричинила появу на ринку нового товару — робочої сили. Відтоді ринок охоплює всі фактори виробництва, оскільки об'єктом купівлі-продажу стають не тільки засоби виробництва, а й робоча сила як його умова. Купівля- продаж робочої сили стає особливою, притаманною лише капіталістичному способу виробництва формою поєднання факторів виробництва, а ринок набуває якостей високорозвинутого товарного виробництва. Саме поняття «ринок» розширюється до розуміння його як елементу відтворення суспільного продукту, як форми організації його складових частин. У науковий обіг входять нові тлумачення ринку: як сукупності економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг суспільного продукту в товарно- грошовій формі; як сфери реалізації частини суспільного продукту, в процесі якої виявляються притаманні капіталістичному способу виробництва економічні відносини щодо виробництва і споживання матеріальних благ. Між цими тлумаченнями ринку існує суттєва різниця: в першому акцентуються об'єкти ринкових відносин — товари і гроші; у другому — відносини, що відображають сутність категорії «ринок».
Згідно із сучасним розумінням ринок є формою організації економічних відносин між господарюючими суб'єктами. Це механізм, що поєднує покупця та продавця на засадах договірних стосунків.
Ринок — сукупність економічних відносин між господарюючими суб'єктами щодо організації виробництва та обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.
Сутність ринкових відносин полягає у поверненні (відшкодуванні) витрат продавцями (виробниками товарів і торговцями), отриманні ними прибутку, а також у задоволенні платоспроможного попиту покупців на засадах вільних угод, можливості еквівалентного обміну та конкуренції. Матеріальною основою цих відносин є рух товарів, послуг і грошей. Він не зважає на соціально-економічний статус його головних суб'єктів (продавців і покупців), сутність соціально-економічної системи, в якій він функціонує.
Всеохоплюючий характер обігу товарів у процесі відтворення суспільного продукту дає підстави для тверджень про існування якісно нового явища — ринкової організації господарства.
» следующая страница »
1 ... 231 232 233 234 235 236237 238 239 240 241 ... 452