Ним також регулюється функціонування розвинутого ринку.
Закони грошового обігу. Згідно з цими законами кількість грошей та сума цін товарів і послуг в обігу мають бути збалансованими.
Ігнорування законів ринку виводить з рівноваги економічну систему, породжує складні проблеми у сфері виробництва, обігу, споживання, нерідко призводить до соціальних і політичних потрясінь, подолання яких вимагає неабияких зусиль суб'єктів політичних та економічних відносин, передусім держави.
Структура та інфраструктура ринку
Ринок як певна організація сукупності відносин купівлі-про- дажу товарів і послуг є цілісним системним утворенням, має власну структуру та інфраструктуру.
Структура ринку. Соціально-економічну структуру (внутрішню будову) ринку (розміщення, взаємозв'язок, питому вагу елементів) визначає структура притаманних йому відносин власності. Суб'єктами ринку є продавці і покупці як суб'єкти власності товарів, призначених для обміну. Ринок функціонує в певній економічній системі, що породжує специфіку форм його вияву (специфіку ринкових суб'єктів, обсяги і форми регулювання ринку та ін.). Забезпечуючи в системі відтворення суспільного продукту зв'язок між суспільним виробництвом і суспільним споживанням, опосередкованих первинним і вторинним розподілом, ринок також перерозподіляє товари і послуги між економічними суб'єктами. У цьому контексті він не тільки включає в себе відносини купівлі-продажу товарів, а й відображає соціально-економічні відносини (власності, виробництва, розподілу, споживання) та організаційно-економічні відносини (конкретні форми організації ринку), набуваючи історичної специфіки. Йдеться про те, що первинний розподіл факторів виробництва, який виявляється через форми власності на них, визначає соціально-економічну природу головних суб'єктів ринку — продавців і покупців, впливає на типологію ринку та його обсяг.
Наприклад, у феодальному суспільстві переважна частина землі (головного засобу виробництва) належала феодалам. Селяни як носії робочої сили (другого фактора виробництва) були особисто залежними від феодала. Вільні селянські господарства становили незначну частину сільського господарства. Як феодальні маєтки, так і селянські господарства вели переважно натуральне господарство, а обмін здійснювався надлишками продукції в межах існуючого тоді поділу праці. Головними суб'єктами ринку були власники сільськогосподарського надлишку — феодали і власники продукції, що вироблялася спеціально для обміну, — ремісники.
Капіталістичний ринок став всеохоплюючим, оскільки на його арені з'явився принципово новий товар — робоча сила. Будучи одним із головних факторів капіталістичного виробництва, вона вимагає на ринку такого самого ставлення до себе, як і до інших товарів: вільної угоди, відшкодування витрат, дотримання принципу еквівалентності, конкурентних засад та ін. Це зумовило не просто розширення сфери ринкових відносин, а й радикальні соціально-економічні зміни. Йдеться про відчуження засобів виробництва від безпосередніх виробників — носіїв робочої сили, які стали особисто вільними, що дало їм змогу виступати на ринку продавцями свого товару (робочої сили) і вільно здійснювати акти купівлі-продажу.
Нового значення набув вторинний розподіл (розподіл товарів і послуг), оскільки визначення частки суспільного продукту для споживання працівників уже залежало не від волі феодала, а від дотримання на ринку праці принципу еквівалентності, що теж розширило ринок споживчих товарів. Отже, основними суб'єктами ринку вже виступають власники засобів виробництва (капіталу), представлені через підприємства різних форм господарської організації, — приватні підприємства, господарські й акціонерні товариства, корпорації, державні підприємства, а також власники робочої сили як товару — наймані працівники.
» следующая страница »
1 ... 233 234 235 236 237 238239 240 241 242 243 ... 452