Основи менеджменту. Практикум

4.              Адміністративно-бюрократичний напрямок школи наукового менеджменту та його представники (А. Файоль, М. Вебер)

Значною мірою обмеженість і недоліки раціоналістичної шко­ли Тейлора та його послідовників були подолані представниками класичного напрямку в менеджменті, біля витоків якого стояв француз Анрі Файоль (1841-1925). Як і Тейлор, Файоль дотриму­вався раціоналістичних поглядів, але об’єктом його інтересів була організація в цілому, а не окремі напрямки її діяльності, і, крім того, що найголовніше, - він вивчав і описував управлінську діяльність, чим до нього не займався ніхто. Для цього існували певні передумови у вигляді переосмислення особистого досвіду. Файоль протягом декількох десятків років керував компанією, яку очолив, коли та була близькою до краху, а покинув, коли вона займала лідируючі позиції в світі.

Функціонування будь-якої організації Файоль зводив до таких видів діяльності:

•                     технічної, тобто здійснення виробничого процесу;

•          комерційної, яка полягала в придбанні всього необхідного для створення товарів і послуг і в збуті готової продукції;

•          фінансової, пов’язаної з залученням, зберіганням та ефек­тивним використанням грошових коштів;

•          бухгалтерської, яка полягала в проведенні статистичних спостережень, інвентаризації, складанні балансів тощо;

•          адміністративної, яка покликана здійснювати вплив на працівників;

•          функції захисту життя особистості та власності людей.

Кожен із цих видів діяльності вимагає управління, яке перед­бачає здійснення функцій менеджменту: планування, організації, координації, контролю, мотивації.

Таким чином, Файоль став основоположником процесійного підходу до управління організацією, який розглядався ним не як низка самостійних актів, а як серія взаємопов’язаних дій, які по­вторюються. Ці дії послідовно і безперервно повинні реалізовува­ти перелічені вище функції. В забезпеченні такої безперервності і полягало, на думку Файоля, головне завдання менеджменту. Іна­кше кажучи, відбулася зміна управлінської парадигми: якщо тра­диційний підхід робив наголос на самостійність окремих еле­ментів організації, то процесійний - на їх взаємну обумовленість.

Під впливом Першої світової війни сформувалась концепція «ра­ціональної бюрократії» видатного німецького вченого Макса Вебе­ра (1864-1920).

Модель раціональної бюрократії, якою її бачив Вебер, характе­ризується такими основними ознаками:

•          глибоким розподілом праці за функціональною ознакою, тобто за окремими напрямками діяльності;

•          чіткою побудовою за ієрархічним принципом на основі сту- пеневого підкорення та взаємодії, залежності кількості рівнів ієрархії та керівників від загальної кількості підлеглих;

•          системою правил, норм, формальних процедур, які визна­чають права і обов’язки працівників, їх поведінку в конкретних ситуаціях і служать основою адміністративного управління та кон­тролю;

•          побудовою внутрішньої системи відносин на формальних засадах, як взаємодія між посадами, а не особистостями;

•          підбором кадрів за формальними ознаками на конкурен­тній основі з послідовним просуванням (у залежності від стар­шинства, стажу роботи і досягнутих у попередньому періоді результатів) нагору найбільш кваліфікованих працівників. Не­обхідно відмітити, що подібні принципи роботи з кадрами пе­регукуються з основними принципами відомої японської сис­теми «довічного наймання».

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24  ... 310