Кожен менеджер індивідуально досягає цілеспрямованого впливу на підлеглих.
Звідси один керівник прагне впливати переконанням, а інший — надає перевагу діям за формулою: “повинні”, “зобов’язані”. Деякі прагнуть тримати підлеглих “ на відстані”, вирішувати одноосібно навіть незначні питання. Але є прибічники режиму “відкритих дверей”, куди зовсім у будь-який час неважко зайти з будь-якого приводу.
Один менеджер щоденно обходить робочі місця працівників, а інший не бачить необхідності в цьому.
Тому залежно від особливостей особистості менеджера й організаційних форм його роботи з підлеглими можна виділити й інші стилі керівництва:
1.Дистанційний стиль.
2. Контактний стиль.
3. Цілеспрямований стиль.
4. Делегуючий стиль.
Дистанційний стиль керівництва передбачає умови, за яких менеджер надає перевагу не зближенню з підлеглими, а дії “на відстані”, вважаючи, що цим він підвищить посадовий авторитет.
Контактний стиль керівництва передбачає умови, коли менеджер надає перевагу тісному зближенню з підлеглими, вважаючи це важливою умовою успішного керівництва.
Цілеспрямований стиль використовується тоді, коли менеджер вважає кращим засобом мобілізації енергії працівників постановку перед ними великих, складних та відповідальних завдань, які відкривають перед кожним із підлеглих перспективу досягнення особистих і колективних цілей.
Делегуючий стиль створюється тоді, коли менеджер надає підлеглим широку ініціативу і самостійність у роботі. Він делегує багато своїх повноважень підлеглим, але остаточне рішення основних питань вважає своїм одноосібним правом і обов’язком.
На практиці у чистому вигляді рідко буває той чи інший стиль керівництва. Більше всього використовується яка-небудь комбінація стилів керівництва, створена даним менеджером, який прагне використати позитивні риси того чи іншого стилю і, головне, послабити, нейтралізувати його негативні сторони. Але у кожному випадку залишається якийсь домінуючий стиль.
У сучасній практиці переходу до ринкової економіки в організаціях домінують демократичний (колегіальний) та авторитарний (одноосібний) стилі керівництва. У діях менеджерів у неоднаковій мірі є компоненти різних стилів. Це обумовлено наявністю у кожному стилі характерних рис, дольові функції яких змінюються залежно від ситуації.
Вибір стилю роботи менеджером залежить не тільки від нього самого, а й здебільшого від підготовленості, рівня професійності та поведінки підлеглих.
На формування стилю керівництва впливає рівень ієрархії структури управління і місця у ній менеджера, розмір і форма власності підприємства, вид діяльності та конкретні ситуації виробничого характеру підприємства.
Один і той же менеджер може бути автократом в одних ситуаціях і демократом в інших.
Так, коли колектив слабко організований, мало ініціативних працівників, проявляє недисциплінованість, міжособистісні та міжгрупові стосунки не налагоджені, то у таких обставинах демократичний стиль не дасть бажаних результатів. У такому колективі більш підходить автократичний стиль з його жорсткою вимогливістю.
Крім того, автократичний стиль дає позитивний результат керівництва в екстремальних ситуаціях, коли за відсутністю часу немає можливості порадитись з колективом або з інших причин менеджер бере на себе всю відповідальність за вихід із ситуації і вимагає безперечного виконання своїх рішень.
Здійснювана нині перебудова системи управління передбачає відмову від адміністрування і створення у кожному колективі атмосфери, яка стимулює пошук ефективних рішень.
З лібералом, як і з автократом-менеджером важко працювати, але він може приваблювати своєю манерою спілкування з підлеглими.
Найбільший успіх у керівництві мають менеджери з демократичним стилем роботи, який у критичній ситуації може використовувати авторитарний стиль.
» следующая страница »
1 ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57 ... 240