0=А------- = 1----------------- =1632. ТС=10000-5+------- 20+-------- —=50245грн.
V Н \ 1,5 1632 2-1
Представлення моделі передаточних партій зумовлене їх широким застосуванням. Але треба враховувати, що не були включені затрати на транспортування матеріалів. Коли вироби передаються меншими кількостями, ніж оброблювана партія, одне з міркувань, що визначає передаточну партію, є витрати на транспортування матеріалу, а не лише витрати на зберігання і видачу замовлень. Якщо постачання матеріалу здійснюється продавцем, то він може підняти ціну одиниці товару.
Модель ФВЗ з використанням.
Перший приклад передбачає, що замовлена кількість одиниць буде одержана однією партією, але часто це не так. У багатьох ситуаціях на практиці виробництво якогось виду запасу і його використання проходять одночасно. Це, зокрема, відбувається тоді, коли одна частина виробничої системи є постачальником для іншої. Наприклад, у той час, коли ще штампуються деталі для виконання замовлення на вікна, ці штамповані деталі обрізаються і збираються до того, як весь обсяг штамповочних робіт завершується. Багато фірм починають встановлювати довготривалі відносини із продавцями. За такими договорами одне замовлення може покривати потреби на матеріали чи продукти на пів-року чи на рік із постачанням щотижня чи навіть частіше. Ця модель відрізняється від попередньої, оскільки включає частку безперервного використання й. Якщо й означатиме сталу частку попиту на деякий вид запасу, що йде у виробництво, а р — виробництво частки запасу для того процесу, що використовує цей вид запасів, ми можемо вивести таке рівняння загальних витрат:
ГС = ДС+—5,+ ^р'^^Я в 2р
Знову диференціюючи це рівняння і прирівнюючи до нуля, одержимо:
\2nDS р У І Н (р-сі)'
Ця модель показана на рис. 10.3. Ми бачимо, що наявна кількість одиниць запасів менша, ніж розмір замовлення Q.
Рис. 10.3. Модель ФВЗз використанням |
Приклад. Продукт X — стандартний вид запасів фірми. Кінцеве складання виробу відбувається на складальній лінії, яка функціонує щодня. Один з компонентів виробу X (нехай Х1) виробляється в іншому підрозділі фірми. Цей підрозділ фірми випускає 100 виробів Х1 на день. Частка ж Х1 у використанні лінії складання 40 одиниць на день. Менеджер підрозділу просить повідомляти про потребу в запасі Х1 на тиждень наперед. Визначити оптимальний розмір партії виробництва компонента Х1. Є такі дані: й = 40 од.; Н = 0,5 грн. на од.; Б = 10000; С = 7 грн.; р = 100 од.; Ь = 7 днів; 8 = 850 грн.
Розв’язок. Оптимальний розмір замовлення і точка повторного замовлення підраховуються так:
\ Н (р-сі) V 0,5 100-40 Л=<і Ь=40-7=280од.
Отже, коли запас компонентів Х1 зменшиться до 280 одиниць, має бути замовлено ще 1826 одиниць.
10.3. Використання резервного фонду в управлінні запасами
Попередні моделі припускали, що попит є сталим і відомим. У більшості випадків попит не є сталим і змінюється кожного дня. Отже, має бути сформований резервний фонд для захисту від нестачі. В літературі на тему резервних фондів є два підходи стосовно попиту на запаси, який має бути захищений. Перший: імовірність, що попит перевищить деякий визначений обсяг. Наприклад, ціль може бути такою: «Встановити резервний фонд на такому рівні, щоб була лише 5%-на вірогідність, що попит перевищить 300 одиниць». Другий підхід приділяє увагу очікуваній кількості одиниць, що будуть у дефіциті. Ціль така: «Встановити такий рівень запасів, щоб ми могли задовольнити 95% попиту на цей товар».
Резервний фонд може розглядатись як запаси, що утримуються, щоб забезпечити впевненість у досягненні певного рівня обслуговування. Обговорення про рівні обслуговування грунтується на статистичній концепції, яка відома під назвою очікуваного х або Е (х). Е (х) — це очікувана кількість недостатніх одиниць запасів протягом періоду Ь (часу постачання). Подальші пояснення проведемо в контексті двох основних типів моделей: фіксованої величини замовлення (ФВЗ) і фіксованого періоду часу (ФПЧ).
» следующая страница »
1 ... 58 59 60 61 62 6364 65 66 67 68 ... 108