5. Використання тимчасово найнятих працівників. Тимчасові працівники можуть задовольняти потреби лише в неква- ліфікованій праці.
6. Вплив на попит. Коли попит низький, компанія впливає на нього через рекламу, прийомами просування товарів, збільшуючи персональні продажі і зменшуючи ціну.
7. Затримка виконання замовлення в період високого попиту. Затримані замовлення — це замовлення, які приймаються фірмою, але не можуть бути виконані в даний момент. Якщо покупець згоден чекати, не змінюючи свого ставлення до фірми і не знімаючи замовлення, то така стратегія (формування портфеля відкладених замовлень) може бути використана.
8. Виробництво різносезонних виробів. Прикладами є компанії, які виготовляють і обігрівальні печі, і кондиціонери.
Перші п’ять стратегій є пасивними, бо вони не передбачають впливу на попит і реагують на його зміну, керуючи внутрішніми ресурсами. Три наступні є активними стратегіями. Слід відзначити, що досить часто організації використовують комбінацію кількох вищенаведених стратегій для отримання найбільш реального виробничого плану. Інший погляд на стратегію планування виробництва визначає три основні стратегії:
1. Постійний обсяг
виробництва при постійній чисельності робочої сили. Цей
варіант стратегії передбачає стабільність обсягів виробництва
продукції незалежно від коливань попиту. В цій ситуації кількість працівників
залишається незмінною. Різницю між обсягом
сукупного попиту та обсягом виробництва компенсують збільшенням
або зменшенням запасів готової продукції чи портфеля відкладеного попиту
клієнтів. Такий принцип найчастіше використовують
в капіталомістких виробництвах з відносно низькими питомими затратами на
зберігання продукції або створення портфеля відкладених замовлень (рис. 9.1).
Зростання обсягу запасів або скорочення кількості
відкладених замовлень
Скорочення запасів або зростання кількості відкладених замовлень
-------------------------------------------------------------------- ►
Час
Рис. 9.1. Стратегія планування обсягу виробництва «постійний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили»
2. Змінний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили. При такому варіанті планування обсяги виробництва змінюються залежно від попиту, але чисельність робочої сили залишається стабільною. Диспропорції між обсягом виробництва та чисельністю робочої сили регулюються організацією понаднормової роботи, наданням відгулів або передачею частини обсягу робіт субпідрядникам. Цей варіант стратегії реалізується у трудомістких галузях, де використовується висококваліфікована робоча сила, а створення запасів готової продукції або портфеля відкладених замовлень обходиться дорого чи зовсім неможливе (рис 9.2).
Компенсація часу простою робітника |
Виробництво продукції *ч 'ЇЧ*. |
^^Робоча |
/сила \ \ г ' V |
. \ . Попит У |
Понадаормова робота або передача частини робіт субпідрядникам. -------------------------------------------- ► |
Час
Рис. 9.2. Стратегія планування «змінний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили»
3. Змінний обсяг виробництва при змінній чисельності робочої сили. Цей варіант планування передбачає найм та звільнення робітників залежно від зміни обсягів виробництва. Така стратегія здійснюється у трудомістких виробництвах, які не потребують висококваліфікованої праці, а також у випадках, коли існують сезонні роботи (рис 9.3).
Рис. 9.3. Стратегія планування «змінний обсяг виробництва при змінній чисельності робочої сили»
» следующая страница » |