Короткострокове планування охоплює період до року, але це, як правило, планування менш ніж на три місяці. За цей план також відповідає операційний персонал, який разом з плановиками та начальниками цехів «дезагрегатують» (розшифровують) середньостроковий план у тижневий, денний, годинний (плани-графіки). Тактичні завдання, що розглядаються в короткотерміновому плануванні, порушують питання завантаження, послідовності запуску, пропускної здатності на рівні «вузьких місць», диспетчерування і ряд інших.
9.2. Зміст і стратегії агрегатного планування
Агрегатне планування пов’язане з визначенням кількості й часу виробництва в середньострокові періоди, в основному від трьох до вісімнадцяти місяців. Операційні менеджери прагнуть визначити найкращий шлях, щоб зустріти прогнозований попит, регулюючи швидкості виробництва, рівень трудових затрат, рівні запасів, понаднормову роботу, швидкості субпідрядних робіт і ряд інших змінних. Термін «агрегатування», що застосовується до агрегатного плану, означає об’єднання (укрупнення) відповідних ресурсів в загальний, який об’єднує всі назви.
Існує ряд питань, на які дає відповідь операційний менеджер при розробці агрегатного плану:
1. Чи повинні використовуватись запаси (заділи), щоб відреагувати на зміни попиту протягом планового періоду?
2. Чи повинна зміна попиту супроводжуватись змінами чисельності працівників?
3. Чи повинна використовуватись понаднормова робота, чи навпаки, в період спаду попиту допустимі простої працівників та обладнання?
4. Чи доцільно використовувати субпідрядників в період зміни попиту для того, щоб зберегти без зміни основну чисельність працівників?
5. Чи повинні бути змінені ціни або інші фактори, щоб вплинути на попит?
Всі ці питання відображаються в стратегіях планування обсягу виробництва. Вони включають маніпулювання запасами, темпом виробництва, рівнем використання праці, потужністю та іншими змінними. Коли в часі змінюється лише одна змінна, то це чиста стратегія. Загалом використовують набір стратегій для досягнення виконання плану виробництва.
Розглянемо чисті стратегії:
1. Управління рівнем запасів (заділів). Менеджери можуть збільшувати незавершене виробництво і запаси в періоди зниження попиту, щоб зустріти високий попит в майбутньому. Якщо прийняти цю стратегію, то витрати на зберігання, страхування, старіння, дрібні крадіжки та інше збільшаться (як правило, в межах 5...50% на штуку щорічно). З другого боку, коли фірма входить в період підвищеного попиту, нестача продукції веде до втрат продажів внаслідок незадоволеного попиту покупців протягом тривалого часу.
2. Зміна чисельності працівників шляхом найму і звільнення. Один зі шляхів відслідковування і задоволення попиту — це найм і звільнення працівників для вирівнювання темпу виробництва. Але часто нові працівники потребують навчання і оволодіння навиками роботи, тому середня продуктивність тимчасово падає. Звільнення понижує моральний дух працівників і вимагає значних витрат на компенсацію втраченої роботи (фонд зайнятості...).
3. Вирівнювання темпів виробництва шляхом використання понаднормового часу або часу простою. Деколи можна зберегти постійну кількість працівників, змінюючи тривалість робочого часу. Коли ж попит зростає дуже швидко і значно, можливість управляти темпами виробництва за допомогою понаднормової роботи зменшується. Витрати на оплату понаднормових робіт зростають, робітники втомлюються і т.ін.
4. Субпідряд. Фірма також може використовувати додаткові тимчасові потужності (ресурси), закладаючи угоди на виконання окремих робіт в пікові періоди попиту. Але це дорого, є ризик втратити клієнта переманюванням конкурентами (підрядниками) і дуже важко знайти підрядників, що виконуватимуть роботу якісно.
» следующая страница »
1 ... 49 50 51 52 53 5455 56 57 58 59 ... 108