- обмеження чиновницького свавілля у встановленні прав власності там, де вони чітко не визначені законодавством;
- створення умов для еквівалентного обміну та забезпечення соціальної справедливості.
Вирішення цих проблем поліпшить інвестиційний клімат в Україні, активізує інноваційні процеси, прискорить технологічне оновлення, створить умови для формування раціональної структури господарського комплексу.
2. Теорія трансакційних витрат
У неоінституціональній теорії під трансакцією розуміють будь-який прояв економічної взаємодії. Найчастіше - це обмін, угода, контракт, тобто акт, пов’язаний з переходом прав власності.
Введення у науковий обіг категорії “трансакційні витрати” було рівнозначно перегляду постулатів неокласики про необмежену доступність інформації та повну інформованість економічних агентів. У 1937 р. Р. Коуз привернув увагу економістів до того, що експлуатація ринкового механізму є справою далеко не безкоштовною. Укладання контрактів, як правило, супроводжується витратами на збір інформації, встановлення взаємозв'язків, ведення переговорів, здійснення нагляду і контролю, залагоджування суперечностей тощо. Ці витрати Р. Коуз виділив у новий клас і назвав трансакційними або витратами експлуатації ринкового механізму. Згодом до трансакційних стали відносити і витрати, що супроводжують взаємодію економічних агентів не тільки на ринку, але і всередині організації.
Залучення до економічного аналізу трансакційних витрат змінило уявлення про саму природу взаємодії економічних агентів та поглибило розуміння сутності ринку. На думку Р. Коуза: ”Без поняття трансакційних витрат, котре переважно відсутнє у сучасній економічній теорії, неможливо зрозуміти, як працює економічна система, продуктивно проаналізувати цілий ряд проблем, що у ній виникають, а також одержати основу для вироблення політичних рекомендацій” [28, c. б]. Особливо важливим врахування трансакційних витрат стає в умовах трансформації економіки.
Існує чимало форм і способів економічної взаємодії, тому досить важко дати універсальне вичерпне визначення трансакційних витрат, так само як і розробити єдину і всеохоплюючу їх класифікацію. Під трансакційними витратами розуміють і “витрати, що виникають у зв’язку з обміном правами власності”, і “витрати на здійснення і захист контрактів”, і “витрати на отримання вигод від спеціалізації та розподілу праці”, і “витрати координації та мотивації діяльності економічних агентів” тощо [20]. Кожна економічна взаємодія потребує узгодження взаємних інтересів і контролювання дотримання обумовлених угодою диспозицій.
У роботах сучасних зарубіжних та вітчизняних науковців багато уваги приділяється дослідженню змісту і складу трансакційних витрат, починаючи з окремих, пов’язаних з певними видами діяльності, до загальних, що підкреслюють їх інституційну природу.
Зокрема, П. Мілгром і Дж. Робертс дають таке трактування трансакційних витрат: “Трансакційні витрати охоплюють витрати прийняття рішень, розроблення планів і організації майбутньої діяльності, ведення переговорів про її зміст і умови, коли у ділові стосунки вступають двоє чи більше учасників; витрати, пов’язані зі зміною планів, перегляду умов угоди і вирішенню спірних питань, коли це диктується новими умовами; витрати на забезпечення того, щоб учасники дотримувалися досягнутих домовленостей. Трансакційні витрати включають також будь-які втрати, що виникають внаслідок неефективності спільних рішень, планів, укладених договорів і створених структур; неефективних рішень щодо нових умов; неефективного захисту угод. Словом, вони включають все, що так чи інакше відображається на порівняльній працездатності різних способів розподілу ресурсів і організації виробничої діяльності” [80]. Це визначення сутності трансакційних витрат відображає, як ми вважаємо, певну їх особливість, яка пов’язана з ймовірнісним характером виникнення втрат, обумовлених невідповідністю між змістом укладених угод і їх конкретною реалізацією при виконанні контракту.
» следующая страница »
1 ... 53 54 55 56 57 5859 60 61 62 63 ... 241