Лише за таких умов мінімізуються питомі трансакційні витрати і досягається ефективна робота ринкового механізму. Разом з тим, теорією визнається принципова неможливість повного визначення прав власності і забезпечення їх абсолютного захисту, оскільки це потребує непомірно великих витрат. Для будь-якого суспільства є актуальною проблема обґрунтування такого рівня специфікації і захисту прав власності, який би забезпечував високу ефективність функціонування економічної системи при помірних питомих трансакційних витратах. Особливої ваги ця проблема набуває у країнах з перехідною економікою. І найдосконаліші методологічні підходи до її вирішення дає саме неоінституціональна теорія прав власності.
Помітне місце у теорії займає порівняльний аналіз ефективності різних форм власності. Мають значний практичний інтерес результати досліджень А. Ал- чіана і Г. Демсеца, які довели, що за всіх інших рівних умов найвища економічна ефективність (або оптимальний розподіл ресурсів) досягається тоді, коли особи, які приймають рішення, повністю відповідають як за позитивні, так і за негативні наслідки цих рішень. Найпростіший і найдешевший спосіб забезпечення такої відповідальності - це суміщення функцій власника і управляючого, або перехід до приватної власності.
Разом з тим визнається і те, що у сучасному світі чисті форми власності стають все більш рідкісними, оскільки пучки прав на більшість об’єктів і ресурсів, як правило, розподіляються між багатьма фізичними та юридичними особами, які можуть представляти як приватні, так і державні чи групові інтереси. Через це суперечка щодо переваг приватної або державної власності сьогодні перестає бути принциповою і поступово втрачає актуальність. Увага переноситься на проблеми уточнення і специфікації прав власності у всіх її формах та забезпечення умов для їх найповнішої реалізації і надійного захисту.
На наш погляд, застосування методологічних підходів, напрацьованих у рамках теорії прав власності, допомогло б вирішити цілий ряд актуальних для економіки України проблем, пов’язаних з інституційною трансформацією. До найважливіших з них можна віднести:
- вдосконалення правил приватизаційного процесу, досягнення оптимального співвідношення між різними формами власності, збільшення кількості ефективних власників;
-створення системи правового захисту і специфікації прав власності, яка б забезпечувала можливість укладення багатосторонніх, складних і довготривалих контрактів, помірні питомі трансакційні витрати, високу ефективність функціонування ринкового механізму;
- зменшення негативних побічних наслідків від економічної діяльності для сторонніх осіб, організацій та природного середовища;
- забезпечення сприятливих умов для діяльності акціонерних, лізингових, франчайзингових, трастових, холдингових та інших компаній, де має місце розподіл правоможностей, що стосуються одного об’ єкта, між багатьма співвласниками;
- обмеження практики експропріації доходів компаній з боку акціонерів, яка блокує інвестиційний процес, технологічний та економічний розвиток;
- обмеження опортуністичної поведінки з боку менеджерів, що проявляється у використанні права на розпорядження чужим майном для власного збагачення; посилення контролю власників за менеджерами;
- підвищення контрактної дисципліни та подолання кризи неплатежів;
- обмеження надмірної експлуатації ресурсів, яка є наслідком їх загальнодоступності, що виникає через недостатні специфікацію і захист прав власності; стимулювання інвестицій у довгострокові активи через обмеження до них загального доступу.
» следующая страница »
1 ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62 ... 241