Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

“З точки зору трансакційного підходу різні форми організації людей - це ніщо інше, як знаряддя для економії трансакційних витрат. В цьому полягає головна функція будь-яких соціальних інституцій” [20]. Зрозуміло, що конкуруючі інституції, які мають подібне призначення, виконують цю функцію не однаково ефективно. Теоретично, більше шансів на збереження і тривале існування мають ті з них, які забезпечують менші трансакційні витрати. Отже, трансакційні витрати впливають на еволюцію інституційних і організаційних структур та соціально- економічних систем в цілому. Однак, слід зауважити, що можуть скластися і такі умови, які сприяють створенню так званих інституційних пасток та довготри­валому збереженню неефективних інституцій і високих трансакційних витрат. Подібні випадки є характерними для економік перехідного типу. Без застосування розроблених у рамках неоінституціональної теорії методів аналізу трансакційних витрат і способів їх зниження важко знаходити причини потрапляння у інсти­туційні пастки та шляхи виходу з них.

Однією з найскладніших проблем неоінституціональної теорії є вимірю­вання трансакційних витрат. Особливі труднощі виникають при визначенні роз­мірів тих витрат, які знаходяться у неявній формі, а також таких, що пов’язані із захистом прав власності, моральними збитками тощо. До вирішення даної проб­леми існує два підходи - кількісний (кардинальний), який передбачає оцінку ви­трат у вартісному виразі, і ординалістський, що полягає у порівняльному аналізі і ранжируванні різних варіантів витрат. Прихильники другого підходу виходять з переконання, що у багатьох випадках для прийняття зваженого рішення можна обійтися без трудомістких розрахунків точних значень величин, а достатньо об­межитися лише експертною оцінкою їх співвідношень.

У практиці господарювання і в процесі бухгалтерського обліку трансфор­маційні і трансакційні витрати, як правило, не відособлюються. Прагнучи мінімі­зувати загальні витрати, підприємці зазвичай не цікавляться до якого класу на­лежать ті чи інші їх елементи. Однак у макроекономічному аналізі окремий розрахунок трансакційних витрат є досить важливим, оскільки дає змогу оцінити рівень досконалості організації господарської системи та ефективність функціо­нування ринкового механізму.

Оцінка трансакційних витрат на макроекономічному рівні вперше була здійснена Дж. Уолісом та Д. Нортом. Сукупні трансакційні витрати при цьому поділялися на дві частини. Одна складалася з послуг “трансакційного сектора” (оптова і роздрібна торгівля, страхування, банківська справа, операції з нерухо­містю тощо), у іншу входили послуги, що надаються всередині “трансформа­ційного сектора” (витрати на оплату праці невиробничого персоналу, утримання апарату управління, організацію збуту і постачання тощо). Крім того, окремо виділялися витрати приватного і державного трансакційних секторів.

“ Всього

Рис. 1.11. Частка трансакційного сектора у ВНП США, 1870-1970 рр., (%)

Розрахунки показали, що частка трансакційних витрат у ВНП США з 1870 р. по 1970 р. зросла з 26,1 до 54,7 %, в тому числі у приватному секторі з 23 до

54,7     %, а у дежавному - з 3,6 до 13,9 % (рис. 1.11) [97, с. 121].

О Приватний трансакційний сектор ■ Державний трансакційний сектор

Зміну співвідношення між трансформаційними і трансакційними витратам на користь останніх Дж. Уоліс та Д. Норт оцінили як “структурне зрушення пер­шочергової ваги” [97, с. 123]. Вони прийшли до висновку, що збільшення за­гального обсягу витрат на вдосконалення форм економічної співпраці обернулося економією трансакційних витрат у розрахунку на одну угоду. “Ресурси суспіль­ства, що спрямовувалися на специфікацію і захист прав власності, були настільки ефективними, що це зробило можливим гігантський розквіт контрактних форм, які заповнили нашу сучасну економіку і які є ключем для пояснення контрасту між високорозвиненими країнами і країнами “третього світу” [97, с. 122].

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66  ... 241