Питання про те, чи потрібно державі втручатися у економічні процеси, а якщо потрібно, то якою мірою і в який спосіб, потребує окремої аргументації. Але незалежно від відповіді на нього слід визнати незаперечний емпіричний факт, що влада у всіх країнах більшою чи меншою мірою в економіку втручається, і дати йому наукову оцінку. Отже, для того, щоб адекватно відображати сутність реальних економічних процесів, моделі повинні бути не суто економічними, а політико- економічними. Органи і представники державної влади дуже часто присутні як гравці на економічному полі. Її роль неоднакова у різних географічних і часових координатах, але вона завжди суттєва. Держава, як апарат насильства, може бути використана тими, хто її представляє, з метою силового порушення принципу еквівалентності ринкового обміну на власну користь.
На пізніх стадіях цивілізаційного розвитку політики і державні чиновники можуть більшою чи меншою мірою відсторонюватися від прямої участі у економічних операціях. Але є багато країн, де ще й сьогодні право влади на насильство використовується окремими політичними і соціальними силами та причетними до неї особами для одержання переваг у економічній діяльності. Тим самим влада відіграє не останню роль у обмеженні конкуренції, стримуванні економічної активності, чим обумовлює застій і відсталість.
Ключова проблема системної трансформації в Україні - це перетворення політичної влади із провідника вузькогрупових економічних інтересів на співтворця і захисника інституційної системи, яка б забезпечувала всім економічним суб’єктам рівні права і можливості у відстоюванні власних інтересів та максимально обмежувала використання прямого і латентного насильства при укладанні та виконанні угод. Вирішити її, опираючись на неокласичну теорію неможливо, оскільки для неї політичні й інституційні чинники є екзогенними і неістотними.
Із викладеного можна зробити загальний висновок, - неокласична теорія має обмежені сфери застосування на даному етапі системної трансформації української економіки. Це теорія досконалих і ефективних ринків, випадки існування яких навіть для сучасного західного світу “виняткові і важкодосяжні, бо неможливі без суворих інституційних вимог” [36, с. 141]. Зрозуміло, що в умовах сьогоднішньої України такі ринки є більш ніж унікальними.
2. Кейнсіанська економічна теорія
Велика депресія кінця 20 - початку 30-х років дала багато підстав для сумнівів у здатності економічної системи до ефективної саморегуляції та у спроможності homo economicus бути “раціональним максимізатором”. Ідеї введення в теорію чинника державного регулювання почали з’являтися разом із усвідомленням того, що саме нераціональна поведінка реальних господарюючих суб’єктів - підприємців, споживачів, біржових спекулянтів, - стала не останньою з існуючих причин масштабної кризи. Актуальності набрало питання про дійсні психологічні властивості економічної людини, мотиви її діяльності та можливі реакції на стимули, в т.ч. і ті, що породжені державною політикою.
Одним з перших, хто дав відповіді на питання, поставлені новою ситуацією, був Дж.М. Кейнс. Він ввів фактори індивідуальної і соціальної психології у коло тих, що визначають економічну поведінку людини та суттєво впливають на дію ринкового механізму. Перш за все його увага стосувалася очікувань в умовах невизначеності, “психологічного сприйняття ліквідності і психологічного припущення про майбутні доходи від капітальних активів” [23, с. 318]. Метою Кейнса стала побудова теоретичної системи на оновленій і розширеній аксіоматичній основі, яка б дала змогу повніше враховувати політичні, соціальні і психологічні виміри суспільного буття. “Як наслідок Кейнс вийшов на ідею багатоаспектної активної політики держави стосовно ринку. З одного боку, він наводить переконливі аргументи на користь того, що ринку властивий механізм самоорганізації, повністю ефективний поблизу точки рівноваги і здатний забезпечувати повернення до неї через подолання екстремальних відхилень. З іншого боку, - підкреслює, що дія ринкових механізмів є всього лише “факт, який спостерігається і представляє світ, яким він є чи яким він був, а зовсім не невідворотний принцип, що не може бути змінений” [14; 23, с. 325].
» следующая страница »
1 ... 33 34 35 36 37 3839 40 41 42 43 ... 241