Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Концепція граничної корисності благ, у якості основи їх ціни, прийшла на зміну трудовій теорії вартості внаслідок “маржиналістської революції”. Відповід­но до неї, вартість є не природною і об’єктивною властивістю блага, а суб’єк­тивним судженням, яке економічна людина складає про його важливість і корис­ність. Ціна товару залежить скоріше від його рідкісності і споживчих характе­ристик, аніж від витрат на виробництво.

Неокласики доводять, що за умов відсутності стороннього втручання еко­номіка буде постійно знаходитися у рівноважному або близькому до нього стані. Разом з будь-яким відхиленням від рівноваги виникає потенціал його подолання, що спонукає систему відновлювати вихідні параметри. Встановлення загальної макроекономічної рівноваги відбувається разом з досягненням повного вико­ристання всіх ресурсів і максимально можливого задоволення інтересів всіх еко­номічних гравців. Тобто, виникає єдино можлива, оптимальна за критерієм Парето, ситуація, коли покращання становища будь-якого гравця не досягається без по­гіршення позицій інших. Рівновага встановлюється автоматично за відомим пра­вилом “невидимої руки ринку”, яке полягає у тому, що вільні, нічим не обмежені економічні агенти, переслідуючи лише власні корисливі інтереси, без зовнішньої планомірної координації здатні досягти максимізації суспільного багатства.

Стандартна неокласична модель загальної рівноваги вперше була розроб­лена наприкінці ХІХ ст. Л. Вальрасом. В ній за допомогою формально-логічних методів підтверджувалися ідеї класиків щодо здатності економічної системи досягати рівноважного стану при найкращому використанні ресурсів.

Основні логічні зв’язки між постулатами неокласичної теорії та її фунда­ментальними висновками, на наш погляд, могли б бути представлені наступним чином (рис. 1.7).

Наведені вище постулати і фундаментальні висновки були враховані І. Ла- катошем у процесі епістемологічного аналізу неокласичної теорії та визначення основних принципів, що утворюють її дослідницьку парадигму [65, с. 5-6; 73, с. ХІУ]. Загальновизнаною сьогодні вважається запропонована ним схема, згідно якої будь-яка теорія містить два елементи - “жорстке ядро” (hard core) і “захисну обо­лонку” (protective belt).

Рис. 1.7. Засадничі припущення та фундаментальні висновки неокласичної економічної теорії

Жорстке ядро” складають положення, які в процесі розвитку, модифікації і уточнення теорії ні за яких умов не можуть змінюватися. Вони лежать в основі дослідницької парадигми, тобто системи принципів, порушення яких рівнозначне повному розриву з даною теорією. “Захисну оболонку” утворюють такі твер­дження, щодо яких допускається уточнення чи навіть істотна зміна. Більше того, трансформування “захисної оболонки” може сприйматися як ознака розвитку і вдосконалення теорії.

На думку І. Лакатоша “жорстке ядро” неокласики складається з таких трьох фундаментальних положень:

1.                 Рівновага на ринку існує завжди, вона єдино можлива і співпадає з оптимумом за Парето (модель Вальраса-Ерроу-Дебре [2, с. 521-532].

2.                 Індивіди здійснюють вибір раціонально.

3.                 Преференції індивідів стабільні і носять ендогенний характер, тобто на них не впливають зовнішні фактори.

“Захисна оболонка” містить такі твердження:

а)        приватна власність на ресурси є абсолютною передумовою здійснення обміну на ринку;

б)        витрати на одержання інформації відсутні, і індивіди володіють всім обсягом інформації про угоду;

в)        межі економічного обміну визначаються на основі принципу спадної корисності з урахуванням початкового розподілу ресурсів між учасниками взаємо­дії. Витрати при здійсненні обміну відсутні, єдиний вид витрат, який розгля­дається в теорії, - виробничі витрати.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 28 29 30 31 32 3334 35 36 37 38  ... 241