Основним чинником, що відображає ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно являє собою випуск продукції материнськими компаніями ТНК і їх зарубіжними філіали на базі інтернаціоналізації виробництва.
Майже всі найбільші ТНК за національною належністю відносяться до “тріади” — трьох економічних центрів: США, країн ЄС і Японії. У останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому ринку ТНК нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК досить широка. 60 % міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва (передусім вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37 % - у сфері послуг і 3 % - у видобувній промисловості і сільському господарстві.
Чітко визначилася тенденція збільшення інвестицій у сфері послуг і технологічно інтенсивному виробництві. Одночасно знижується частку у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоєм- кому виробництві.
За даними американського журналу “Fortune”, на початку 2000-х років головну роль серед 500 найбільших ТНК світу відіграють чотири комплекси: електроніка, нафтопереробка, хімія і автомобілебудування. Характерною є регіонально-галузева спрямованість інвестицій ТНК. Як правило, вони роблять капіталовкладення в галузі обробної промисловості нових індустріальних і відносно розвинених і країн, що розвиваються. У цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції держав-одержувачів капіталу. Для найбідніших країн політика
інша - ТНК вважають доцільним здійснювати там капіталовкладення в добувну промисловість, але головним чином вони нарощують товарний експорт. У цьому випадку розгортається жорстка конкурентна боротьба між ТНК за просування своїх товарів на місцеві ринки.
Шляхом активної участі в процесах міжнародного виробництва на базі традиційного міжнародного розподілу праці, ТНК створили власне внутрішньофірмове міжнародне виробництво на основі модернізованого міжнародного розподілу праці, підключивши ряд ринків, які розвиваються з новою для них спеціалізацією. Саме цей внутрішньо- фірмовий варіант міжнародного виробництва став основним для сучасних корпорацій.
Організація внутрішньофірмового міжнародного виробництва дає ТНК ряд переваг. Вона дає можливість:
- Використати пільги міжнародної спеціалізації виробництва окремих країн;
- Максимально використати податкові, інвестиційні й інші пільги, що надаються країнами для зарубіжних інвесторів. Т ак, наприклад, для заохочення вивозу приватного капіталу в країни, що розвиваються, урядирозвиненихкапіталістичнихдержав, зокрема США, Великобританія, Німеччина, Японія, широко практикують укладання з урядами молодих держав міждержавних угод про скасування подвійного оподаткування. Метою угод є уникнути такого стану, коли одні і ті ж прибутки, отримані західними корпораціями за кордоном, оподатковуються двічі: спочатку в країні перебування капіталу, а потім в країні базування корпорацій. Крім того, адміністрація США активно веде переговори з країнами, що розвиваються про укладання двосторонніх інвестиційних договорів. їх значення — гарантія режиму найбільшого сприяння, легка процедура врегулювання суперечок, забезпечення порядку виплати компенсацій за націоналізовану власність тощо. У 70 - 80-ті роки уряд США зробив ряд нових кроків з метою захисту американських капіталовкладень за кордоном. У Законі про торгівлю (1974 р.) внесені положення, які позбавляють країни, що розвиваються митних преференцій (торгових пільг) у разі націоналізації американської власності без відповідної компенсації або якщо ці країни у разі виникнення суперечок відмовляться визнати рішення, арбітражу винесені на користь американських фірм;
- Маневрувати завантаженням виробничих потужностей, пристосовуючи свої виробничі програми відповідно до кон’юнктури світового ринку;
» следующая страница »
1 ... 103 104 105 106 107 108109 110 111 112 113 ... 169