Нині поширені дві основні моделі оподаткування ТНК: американська, згідно з якою місцезнаходженням корпорації вважається країна, де вона зареєстрована, і модель ОЕСР, в якій місцезнаходження визначається за місцем фактичного управління корпорацією.
В останні роки разом із традиційним вивозом капіталу у формі прямих інвестицій, ТНК все більше практикують експорт організаційних технологій, ноу-хау і цілих фрагментів неформальних інститутів організації та управління.
Розвинуті країни активно підтримують власні ТНК, які в свою чергу забезпечують надходження податкових коштів від міжнародної діяльності та поширення їх економічного, а в подальшому політичного впливу.
Серед різноманітних заходів із підтримки транснаціонального капіталу можна виділити такі: надання державних гарантій і страхування прямих інвестицій (наприклад, у СПІАдіє Державна корпорація із страхування і кредитування інвестицій); підтримка у врегулюванні інвестиційних суперечок і створення спеціалізованих інститутів міжнародного арбітражу в інвестиційній сфері (Міжнародна конвенція з врегулювання інвестиційних спорів підписана 115 країнами); створення справедливих і недискримінаційних інвестиційних умов як для вітчиз - няних, так і для іноземних інвесторів; виключення подвійного оподаткування; адміністративна і дипломатична підтримка своїх міжнародних корпорацій при освоєнні нових ринків.
ТНК мають можливість обходити митний протекціонізм та інші обмежувальні заходи держави і створюють у національній економіці великий сектор, який управляється із штаб-квартири ТНК, і який розміщений у тій чи іншій розвинутій країні, практично виключеній із сфери контролю національної держави. Цей сектор, по суп, могутній економічний механізм, через який ТНК блокують основні елементи економічної політики держави, що знаходить своє конкретне відображення в обсягах, характері і напрямках капіталовкладень, зайнятості, зовнішній торгівлі, посиленні інфляційних явищ у господарствах тих країн, де діють ТНК. Разом з тим ТНК — це реальні носії нових технологій, нових методів організації й управління економікою.
Внутрітттньофірмове міжнародне співробітництво. Для провідних промислово розвинених країн саме зарубіжна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв’язків. У 90-і роки в середньому 45 % загальних об’ємів продажу ТНК припадає на експорт. ТНК охоплюють 90 % світових торгівлі пшеницею, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джутом і залізом, 85 % — міддю і бокситами, 80 % — чаєм і оловом, 75 % — натуральним каучуком і сирою нафтою.
Протягом двох останніх десятиріч щорічно приблизно половина американського експорту припадає на американські й іноземні ТНК, у Великобританії ця частка досягає 80 %, у Сінгапурі — 90%.
На рубежі ХХ-ХХІ ст. спостерігається надзвичайне зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій ТНК є торговцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК грають провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв’язків між підприємствами різних країн. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу. Міжнародна міграція довгострокового капіталу приско - рила процес взаємопроникнення і переплетіння фінансового капіталу, посилила потужність ТНК. Всезростаюча роль зарубіжних інвестицій, як найважливішого і необхідного засобу забезпечення процесу відтворення, є наслідком прискорення об’єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованій на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні прибутки навіть в умовах загострення кризових явищ у світовій економіці. Вже у першій половині 80-х років темпи зростання прямих зарубіжних інвестицій провідних капіталоекспортую- чих країн продовжували значно перевищувати темпи їх економічного зростання, а також темпи світової торгівлі.
» следующая страница »
1 ... 102 103 104 105 106 107108 109 110 111 112 ... 169