Міжнародні економічні відносини

Одним з перших, є визначення багатонаціональної фірми сформу­лював у 1960 році Лієнталь. Воно не містить характеристики структур­них і організаційних сторін ТНК, але визначає ТНК як фірму, діючу більш ніж в одній країні. Однак, з самого початку виникнення ТНК загальна згода з питання про кількість країн перебування ТНК, яка доз­волила б кваліфікувати фірму як транснаціональну, відсутня. В ціло­му, для визначення ТНК досить наявності такого факту як діяльність фірми більш, ніж в одній країні.

Серед інших структурних компонентів, які допомагали б визначи­ти фірму як транснаціональну виділяють проблему власності, її роз­поділ, проблему управління, кількість зайнятих, заробітну плату, склад вищого управлінського апарату тощо. Ці вимірювання здійснювалися як на абсолютній, так і відносній основі. Абсолютне вимірювання означає вимірювання фінансових і людських ресурсів у зовнішніх операціях. Відносне — те, що фірма повинна зв’язувати частину своєї діяльності із закордонними операціями. Але тут вини­кає безлічпитань. Наприклад, який процент діяльності за кордоном потрібно розглядати як значний? Також ставилося питання про рівень продажу за кордоном, при цьому звертається увага на складність розмежування експорту і продажу, здійснюваного заруб­іжними філіями ТНК.

Таким чином, існуюче різноманіття характеристик ТНК, а також відсутність єдиних статистичних даних створюють певні методо­логічні труднощі у виробленні змістовної і загальноприйнятої кате­горії.

Пізніше був зроблений перехід від чисто економічних підходів у визначенні ТНКдоіншихкритеріїв. Наприклад, з позиції теорії міжна­родних відносин. Оскільки іноземнене трактування міжнародних відносин часто носило біхевіористичний характер, була зроблена спро­ба дати біхевіористичну інтерпритацію ТНК. Бралася до уваги орієн­тація ТНК на включеність у діяльність, що має всесвітньо-системний розмах, і поведінська орієнтація на діяльність всього світу, яку важко виразити кількісними показниками. Така біхевіористична інтерпри- тація ТНК зберігається досі.

На думку Х.Перлмуттера, засновника біхевористичноїтеорії, у вели­ких корпораціях з великим обсягом міжнародних операцій, можна визна­чити три типи корпоративної орієнтації: етноцентризм, поліцентризм та геоцентризм. Причому, конкретний вид орієнтації залежить від відношення вищих керуючих до характеру діяльності корпорації, її політики, стратегії, розвитку та філософії бізнесу.

Х.Перлмуттер вважає, що для корпорацій, вищі менеджери яких притримуються етноцентричної орієнтації, характерно чітко вираже­не домінування положення материнської фірми у всій корпоративній системі. Загальна політика та всі рішення, що стосуються діяльності різних філіалів і дочірних фірм, приймаються головною корпорацією. Централізація управління максимальна. Філіалам відводиться підпо­рядкована роль виконавців.

Поліцентрична орієнтація характерна для тих фірм, вище керів­ництво яких вважає доцільним схожість філіалу на місцеву компа­нію. Це відноситься до назви філіалу, національності та громадян­ство певної категорії управляючих (за винятком декількох ключо­вих постів, на які призначаються громадяни країни походження кор­порації), більшого ступеню самостійності у визначеності певного кола питань тощо.

При такому підході на перше місце в організаційно-управлінсько­му плані висувається проблема відпрацьованого фінансового контро­лю діяльності філіалів у різних країнах. Наявність слабо пов’язаних один з одним філіалів — ознака структурної організації корпорацій з поліцентричною орієнтацією.

При поліцентричній орієнтації жоден з менеджерів філіалу з числа громадян приймаючої сторони не може розраховувати на отримання посади в штаб-квартирі корпорації, де необхідне розуміння проблем з урахуванням глобальних аспектів, а не лише добре розуміння місцевих звичаїв.

 

« Содержание


 ...  103  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я