18—21 грудня 1962р. в Насау (Багамські о-ви) відбулась зустріч «природних союзників»
— президента США Джона Кеннеді і прем’єр-міністра
Великобританії Гарольда Макміллана. Обговорювались американські плани, зокрема — створення багатосторонніх ядерних сил. Але коли сторони звернулись з такою пропозицією до Франції, то наразились на абсолютне заперечення. Де-Голль заявив, що Франція сама створюватиме і при необхідності застосовуватиме свої ядерні сили. Плани США зазнали провалу.
Далі де-Голль застосував ряд заходів аби позбавити США або принаймні зменшити їх вплив в Європі. 23 липня 1964 р. де-Голль виступив на прес-конференції з побажанням, щоб Європа «стала європейською». 22 листопада того ж року у Страсбурзі де-Голль заявив: «В наш час загроз та атомних ескалацій не можна довіряти своє життя державі, яка знаходиться по другий бік Землі». Кеннеді тоді вже не було в живих, його наступник Ліндон Джонсон приділяв «велику увагу» В’єтнаму. Отже, «Великий план» — був похований.
І хоч де-Голль у боротьбі проти американського всесилля в Європі викликав незадоволення свого союзника, канцлера ФРН Аденауера, він і далі продовжував де міг протидіяти США. 27 січня 1964 р. Франція визнала КНР. Того ж року де-Голль здійснив візит до Мексики, де йому влаштували «королівський прийом», якого не влаштовували американським керівникам
. У квітні 1964 р. Франція на засіданні Ради СЕАТО виступила всупереч США за нейтралітет Південного В’єтнаму. А 28 травня 1965 р. Франція взагалі покинула штабні установи СЕАТО.
В 1965 р. де-Голль розпочав «наступ на долар». 4 лютого він виступив з заявою, що долар, який вважався стандартом світової монетарної системи (а це базувалось на забезпеченні його відповідним золотим еквівалентом у запасниках США), насправді такого золотого забезпечення не має, а його золотий стандарт — міфічний
. Де-Голль зажадав, щоб США сплатили золотом французьку доларову наявність. Якби таку вимогу висунули інші держави, то США
б збанкрутували
.
Сполучені Штати побоювались як би де-Голль не став у зовнішньополітичному курсі на бік СРСР. І хоч де-Голль до того часу займав щодо СРСР жорстку позицію і всередині країни притискував комуністів, підстави для такого побоювання були. Вже в ті роки де-Голль говорив про створення «єдиної Європи від Атлантики до Уралу».
А скоро де-Голль зчинив переполох в НАТО: 21 лютого 1966 р. Париж заявив про вихід Франції з військової організації НАТО «заради відновлення суверенітету Франції на своїй території»
. 7 березня з тих же причин Франція зажадала звільнення французьких територій від усіх військових установ НАТО — військ, військових баз, штабів тощо. А в Парижі знаходились центри управління військових сил НАТО: Штаб-квартира НАТО (переведена до Брюсселю), Колегія з оборони (переведена до Риму) та ін. Тепер натівські літаки не могли без спеціального дозволу літати у повітряному просторі Франції. Враховуючи, що поруч були розташовані традиційно нейтральні Швейцарія та Австрія, то виходило, що натівським літакам тепер потрібно було облітати трохи не навколо всієї Центральної Європи.
Такого удару НАТО ніхто ще з його членів не завдавав.
А скоро де-Голль завдав американцям клопіт у зв’язку з своїм «зближенням» з СРСР та країнами Східної Європи.
Радянська дипломатія, стежачи за розвитком відносин між Францією і США, побачила в першій головну ланку, яка могла дати успіх у налагоджені сприятливих стосунків з Заходом. Ще 23 березня — 3 квітня 1960 р. Хрущов
відвідав з офіційним візитом Париж і вів досить успішні переговори з де-Голлем. В подальшому радянсько-французькі відносини розвивались активно: в 1965 р. радянський міністр закордонних справ А. Громико відвідав Париж (25—30 квітня), а його французький колега Кув де Мюрвіль — Москву (28 жовтня—2 листопада). Коли ж після виходу Франції з військової організації НАТО президент де-Голль наніс офіційний візит до Москви і пробув в радянській столиці 10 днів (з 20 червня до 1 липня 1966 р.), то це вже було недвозначною демонстрацією.
» следующая страница »
1 ... 105 106 107 108 109 110111 112 113 114 115 ... 187