З вересня 1962 р. розпочалась перекидання на Кубу радянської ракетно-ядерної зброї та відповідного військового контингенту
. Це було досить складно справа: на палубах транспортних суден встановлювалась сільськогосподарська техніка, військовослужбовцям дозволялося з’являтися на палубі лише в сарафанах і т.ін.
Американська розвідка знала про такі перевезення. Але ці дані могли переплітатися з офіційними повідомленнями, які СРСР робив про допомогу Кубі
. Офіційні ж заяви Хрущова носили для США заспокійливий характер
. Такі ж заспокійливі запевнення робив радянський посол у Вашингтоні Добринін Роберту Кеннеді, брату президента, з яким зумів встановити неофіційні дружні відносини.
Аж ось 14 жовтня 1962 р. американський розвідувальний літак «Локхід У-2» сфотографував на Кубі будівництво ракетних шахт, пускових площадок, аеродромів. Сумнівів не було — Радянський Союз перетворював Кубу на свою потужну військову базу проти США. 16жовтня фотографії лягли на стіл президента Кеннеді — цей день вважається початком Карибської (Кубинської) кризи.
На скликаній Раді Національної безпеки негайно було висунуто десять варіантів можливих дій. Президент Кеннеді після фіаско США в затоці Свиней 17 квітня 1962 р. мав тепер застосувати тверду, рішучу позицію. Військові та «силовики» — голова Комітету начальників штабів Максвелл Тейлор, директор ЦРУ Джордж Маккоун, спеціальний помічник президента Дін Ачесон вимагали негайного бомбардування Куби і висадки там американських військ. Політики на чолі з Робертом Кеннеді схилялись до дипломатичних заходів з елементами силового тиску. Після тривалих обговорень в різних інстанціях
на розгляд президента було представлено два варіанти: повітряна атака на
Кубу і знищення там радянської зброї та військових приготувань або морська блокада Куби і недопущення доставки туди радянської зброї (з виведенням з Куби тієї, що вже там була). Президент Кеннеді обрав найбільш безпечний варіант — морську блокаду.
22 жовтня 1962 р. американські газети помістили знімки радянських військових приготувань на Кубі. О 19-й годині президент Кеннеді оголосив по телебаченню заяву надзвичайної ваги, в якій виклав суть справи: Радянський Союз розміщує на Кубі серію ракет наступального призначення, а також свій вердикт про морську блокаду Куби
.
В 23.00 того ж дня за американським часом (23.10.1962 р. — за радянським часом) у збройних силах США було оголошено стан бойової тривоги — дефкон — 3. Військовим кораблям США було наказано оглядати радянські судна, що йшли до Куби, і в разі необхідності приводити їх в порти США.
Того ж дня Кеннеді відправив листа Хрущову, в якому відзначав, що дії, запроваджені урядом США, є мінімумом необхідного для усунення загрози, що склалась для США, і ті вживуть усіх заходів для власної безпеки і безпеки своїх союзників.
Перший лист-відповідь Хрущова до Кеннеді був написаний у звичному СРСР задиркуватому тоні: Хрущов обвинувачував США у втручанні у внутрішні справи Куби і твердив, що радянський уряд «не може дати капітанам радянських суден розпорядження підкорятися наказам американських військово-морських сил». Проте у відповідальних колах СРСР зрозуміли, яка небезпека нависла над світом: було ясно, що Кеннеді не відступить. Якщо не відступить Хрущов, то вибухне війна.
На шляху до Куби знаходився караван радянських суден зі зброєю на борту. І тоді капітани цих суден отримали наказ розвернутись і йти назад, в радянські порти. На щастя, з американськими військовими кораблями вони так і не зустрілись.
Якщо поставити питання: хто ж спас світ від війни? То відповідь буде така: Кеннеді і Хрущов. Кеннеді — коли відмовився від небезпечних військових дій (вторгнення на Кубу, бомбардування її) і обрав найменш безпечний варіант — блокаду. Хрущов — коли наважився «відступити» і піти на мирне вирішення питання — не порушувати цю блокаду
» следующая страница »
1 ... 100 101 102 103 104 105106 107 108 109 110 ... 187