Мало що змінили програми структурної перебудови і в аграрному секторі. Якщо в 1980 р. приховане безробіття в сільському господарстві складало 40 % активного населення, то в 1985 р. — 70 %.
Рекомендовані заходи МВФ/МБРР щодо припинення дотацій на продукти першої необхідності, зниження реальних заробітків населення, скорочення витрат на освіту, охорону здоров’я — заходи, що мали стабілізувати державні фінанси, погіршили несприятливу ситуацію в економіці в цілому і прискорили процес зниження рівня соціальної забезпеченості населення. Це стало причиною соціальних вибухів у багатьох країнах.
Провали програм стали наслідком абстрактно-теоретичного та водночас технократичного підходу експертів МВФ та МБРР до вирішення проблем. Змоделювати економічні процеси простіше, ніж соціальні.
Під тиском критики та напруженої ситуації в Африці в другій половині 80-х рр. постало питання про відмову від програм, бо концептуальний підхід МВФ/МБРР до африканських проблем зазнав деяких змін. Ці зміни відобразились у соціальному блоці питань (боротьба 106
з бідністю, розраховані на коротко- та довгострокову перспективи). Однак роки, що минули, ставлять під сумнів дієвість «соціального користування» програм. В 1992 р. у доповіді американської незалежної організації визначено зв’язок між «скоригованими» програмами та подальшим зниженням витрат на соціальні потреби африканців. Автори визначають те, що програми МВФ/МБРР, які здійснювались в Африці протягом 1986—1990 рр., в 90 % призвели до скорочення витрат в галузях житлового будівництва, охорони здоров’я, послуг в професійному навчанні, допомозі малозабезпеченим та соціальному страхуванні. Економічна криза продовжувала загострюватись, валові внутрішні інвестиції як частка ВВП скорочувалися — з 23,9 % у 1980 р. до 19,2 % у 1986 р. й до 17,6 % у 1989 р. Валові внутрішні заощадження знизилась до рівня 16 % протягом 1986—1989 рр. порівняно з 24 % у 1980 р.
Після 10 років структурної перебудови падіння доходів, на думку населення, не припинилось (з 1982 по 1992 рр. — на 1,1 %). Темпи розвитку африканської економіки з 1989—1992 рр. наблизилось до 1,9 % (за прогнозами МБРР 4—5 %), були нижчими від темпів приросту населення — 3,2 %. Відбулося зростання зовнішнього боргу (1980 р. — 56 млн. дол., 1987 р. - 129 млрд. дол., 1992 р. - 270 млрд. дол. т.б. 80 % ВНП).
З 34 країн Африки, що взялися за структурну перебудову економіки, програми провалились у 31. Така економічна реформа розвалює промисловість, створює безліч соціальних проблем. Методи її реалізації «вели до розшарування суспільства, підриву політичної та соціальної системи».
Успіху приватизації досягнуто лише в Кот д’Івуар. Загальним позитивним наслідком для всіх країн стало скорочення держапарату та збільшення ВВП в цілому, а не на душу населення.
Невдача програм структурної перебудови викликана, перш за все, неврахуванням місцевих умов, ігноруванням особливостей африканського менталітету, протистоянням правлячих кіл та великої частини бюрократичної буржуазії, для яких втрата механізмів втручання в економіку означає зменшення доходів та втрату влади, небажанням місцевих чиновників реалізувати ідеї економічної інтеграції в життя.
На сьогодні спостерігається тенденція до активізації роботи африканців над розробкою власних програм відбудови та розвитку економіки. Такі програми розроблені в Нігерії (до 2010 р.) і в Гані (до 2020 р.). Керівництво африканських країн прийшло до висновку про необхідність спростити законодавство щодо іноземних інвестицій. Найбільш сприятливими країнами для вкладання інвестицій вважаються Гана, Марокко, Туніса, Єгипет, ПАР, Нігерія.
Майбутнє Африки та її місце в світовому господарстві залежить від багатьох обставин. По-перше, від того, як швидко і наскільки ефективно урядам і народам цього континенту вдасться подолати тенденції розпаду та соціального хаосу, а деяким країнам - перетворити пара- економіку в нормально функціонуючу економіку зі сталим розвитком. По-друге, від дій світового співробітництва, що представлені міжнародними організаціями, фінансовими інститутами. По-третє, від появи в Африці лідерів, що володіли б авторитетом, здатністю вести за собою суспільство в будь-яких умовах, що розуміли б африканські реальності з врахуванням глобальних змін. Дотримуючись даних обставин, необхідно приділяти більше уваги розвитку сільськогосподарських районів у сільськогосподарському виробництві, при цьому цінова політика і стимулювання інвестиційної діяльності дрібних фермерів повинна підкріплюватись інституціональними й структурними реформами. Важливо посилити контроль з попередження порушень навколишнього середовища і спустошування земель. Необхідно розв’язати проблеми неефективних державних підприємств і скасувати бюрократичні процедури в державному секторі економіки. Можливе здійснення приватизації у випадках, коли це обґрунтовано з фінансової точки зору й прийнятне в соціальному аспекті. Необхідно підвищити роль соціального захисту та відновити потік фінансових надходжень з державних і приватних джерел в країни Африки.
» следующая страница »
1 ... 55 56 57 58 59 6061 62 63 64 65 ... 215