Методи прийняття управлінських рішень

Для сфери послуг найчастіше застосовують усереднений показник чистого прибутку. Залежно від ситуації можуть розраховуватися різ­ні показники прибутку та інвестиційного капіталу. Так, для оціню­вання норми прибутку на повний вкладений капітал (П_н) викорис­товують такий підхід:

П_н = (П + Р,)/Іо,

де Р_ї — процентні платежі в ґ-му році, які виплачуються кредитору (наприклад, банківській установі), грн.

Простий термін окупності інвестицій (То_п) визначає період від моменту початку інвестування проекту до моменту, коли чистий дохід від реалізації проекту, розрахований наростаючим підсумком, повністю окупить (компенсує) початкові вкладення (інвестиції) в проект. Чим менша тривалість періоду окупності проекту, тим швид­ше початкові капіталовкладення повертаються інвестору і проект є привабливішим.

Для проектних рішень, які характеризуються постійним за вели­чиною та рівномірним за часом надходженням додаткового чистого прибутку чи економією, отриманою в результаті здійснення інвес­тицій П_о, та одночасними капітальними вкладеннями в проект І, простий термін окупності То_п визначають за формулою:

Топ = І/П₀.

Недоліком статичних методів є їх приблизний характер та не врахування впливу чинника часу на цінність нових коштів та інших чинників, дія яких на практиці призводить до збільшення терміну окупності. Крім цього, впровадження інвестиційного рішення за­безпечує економічну привабливість проекту не тільки за рахунок одержання прибутку, а й за рахунок таких витрат у безготівковій формі, як амортизаційні відрахування, що значною мірою може вплинути на обгрунтованість прийняття управлінського рішення, зокрема у сфері реальних інвестицій. Це потребує застосування динамічних методів оцінювання економічної привабливості про­ектів.

Динамічні методи оцінювання проектних управлінських рішень грунтуються на дисконтуванні майбутніх грошових надходжень від реалізації інвестицій, які відповідають часу вкладення капіталів. Суть процедедури дисконтування полягає в знаходженні еквівален­та грошових коштів, які будуть одержувати або виплачувати у різні моменти часу в майбутньому. Для цього використовують метод складних відсотків та поняття майбутньої й теперішньої вартості грошей, а також вплив характеру грошових потоків на суму їх річного еквівалента. Нагадаємо, що рівномірні за величиною в часі та регулярні грошові потоки називаються ануїтетом (А).

Використання динамічних методів дає можливість визначити такі показники економічного оцінювання проектних рішень:

—чиста теперішня вартість (ЧТВ);

— внутрішня норма дохідності (ВНД);

— індекс прибутковості (І_п);

— складний термін окупності (То).

Чиста теперішня вартість — це різниця між сумою грошових надходжень від реалізації проекту, приведених до нульового момен­ту часу, та сумою дисконтованих затрат, необхідних для реалізації цього проектного рішення:

ЧТВ = (ГП_ВхД1 + ЮО - (ГП_ВШІ(/(1 + т

де ГП_вхґ — надходження грошових коштів на кінець періоду ґ, які ут­ворюють вхідний грошовий потік, грн;

ГП_вих — платежі грошовими коштами на кінець інтервалу ґ, які утворюють вихідний грошовий потік, грн;

Т — кількість часових інтервалів в інвестиційному періоді;

R — відсоткова ставка дисконтування, прийнята для оцінюван­ня інвестиційного проекту, %.

Коли інвестиції в проект здійснюються одномоментно, то ЧТВ визначають так:

ЧТВ = ГПД1 + R)' - Іо, де: ГП_ґ — грошовий потік або майбутні грошові надходження від реалізації проекту в ґ-му інтервалі (переважно ґ дорівнює одному року), грн;

Іо — початкова вартість інвестицій, грн.

Якщо значення ЧТВ позитивне, тобто більше від нуля, то інвес­тиційне проектне рішення доцільно розробляти і впроваджувати, оскільки показник ЧТВ є інтегрованою характеристикою еконо­мічного ефекту й відображає величину чистого дисконтованого доходу.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 79 80 81 82 83 8485 86 87 88 89  ... 112