Оцінка ефекту може мати кількісно-вартісну та якісну форму. Для
економічного ефекту, який визначають за допомогою вартісного вимірювання результатів, характерна вартісна форма оцінювання, а для фінансово-економічного ефекту, щодо можливих показників, можлива кількісна форма оцінювання результату, наприклад, коефіцієнт абсолютної ліквідності, показник довгострокової заборгованості; для інвестиційних розрахунків — строк окупності інвестицій в роках, індекс прибутковості інвестицій. Кількісна форма оцінювання характерна також для показників ефективності використання ресурсів, маркетингових характеристик проекту; для ринкових параметрів — кількості контрольованих сегментів відносної частки підприємства, рівня конкуренції. Водночас комплексний підхід до оцінювання проектних рішень зорієнтований на врахування, крім економічного та фінансово-економічного, інших видів «позаекономічних» ефектів, а саме: наукового, науково-технічного, соціального, екологічного тощо, які вимагають специфічних методів оцінювання. Практично неможливо точно кількісно виміряти корисний ефект у вартісній формі, тому для цієї групи ефектів доцільніше застосовувати якісні види оцінювання, наприклад, експертні (рейтингові або бальні), які мають числове вираження, чи описові (словесні, графічні, вербальні тощо).
Враховуючи вищенаведені особливості системного та комплексного підходів до різних видів управлінських рішень та їх взаємозв’язку із видами ефекту та специфікою оцінок цих ефектів, необхідно здійснити й вибір методу оцінювання, до складу якого можуть входити:
— розрахункові методи, які забезпечують точність результатів для відповідних видів заходів, що піддаються кількісно-вартісній оцінці;
— методи прогнозування та моделювання для визначення потенційних ефектів;
— експертні методи;
— методи аналогій для суто якісних видів ефекту.
Для оцінювання ефекту рішення будь-яким методом необхідно сформувати систему показників, за якими здійснюється сам розрахунок або визначення ефекту іншим способом.
7.1. Економічна оцінка управлінських рішень
Загальний методологічний підхід до оцінювання ефекту у вартісній формі відображається формулою [10]:
Е =І (р - В),
г=0
де: Е — сумарний ефект від розроблення та впровадження управлінського рішення, грн;
Рі — результати від впровадження управлінського рішення в 1-му періоді, грн;
В, — видатки на створення (розроблення) і реалізацію управлінського рішення в 1-му періоді, грн;
Т — строк дії управлінського рішення.
Специфічною є економічна оцінка управлінських інвестиційних проектних рішень та рішень, що не потребують залучення додаткових джерел фінансування, тобто можуть бути реалізовані на безінвестиційній основі. Для безінвестиційних управлінських рішень у виробничій сфері ефективність виробництва (без додаткових капіталовкладень) може оцінюватись за показником умовно- річної економії або зміни потрібних та використовуваних ресурсів, наприклад, економії матеріальних ресурсів, підвищення продуктивності праці, збільшення фондовіддачі, зменшення матеріаломісткості чи трудомісткості продукції, підвищення рівня використання виробничих потужностей, економії фонду оплати праці через зменшення трудомісткості управлінських процесів, збільшення маси прибутку за рахунок мінімізації податкових платежів. Для невиробничої сфери це може бути економія на трансакційних витратах, пов’язаних із процедурами укладання договорів, проведенням переговорів, пошуком партнерів, здійсненням фінансових операцій тощо, а також і на логістичних витратах (транспортних, складських) пов’язаних із матеріально-технічним забезпеченням та збутом продукції, наданням послуг тощо.
Оцінюючи ефективність управлінського проектного рішення, виконують інтегральну, так звану «комерційну» оцінку, яка складається з двох підходів до обґрунтування доцільності такого рішення: за критерієм фінансової привабливості (фінансова оцінка) та за критерієм економічної привабливості (економічна ефективність). Ці два підходи взаємно доповнюють один одного.
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 112