Менеджмент підприємства

На рисунку 5.14 наведено модель економічного аналізу (графік «витрати-результати») для металургійного заводу при вихідному об­сязі виробництва металу 10 млн т. Середня вихідна собівартість 1 т металу - 2,15 млн грн., ціна 1 т - 2,45 млн грн. Умовно-постійні ви­трати при К_П = 0,41 та К_П = 0,06 дорівнюють відповідно 0,882 та 0,129 млн грн. Обсяг виробництва металу, що забезпечує самоокуп­ність при частці умовно-постійних витрат 0,41 та 0,06, дорівнює від­повідно 7,46 та 3 млн т. Такі результати отримані при рівні рентабе­льності (прибуток до собівартості) 14%. За рентабельності 50% са­моокупність досягається при виробництві металу відповідно 4,51 та 1,07 млн т.

Таким чином, як видно з рисунка 5.14, для комерційно са­мостійного металургійного виробництва, коли залізорудна сировина включається за оптовими цінами в змінні витрати металургійного комбінату (К_П = 0,06), навіть при падінні виробництва на 70%, під­приємство продовжує одержувати прибуток (вихідна рентабельність дорівнює 14%). Якщо ж враховувати витрати лише за металургійним виробництвом (Л_п = 0,41), то вже при падінні виробництва на 25,4% металургійний завод не одержує прибутку. За рентабельності 50% подібні результати досягаються при падінні виробництва, що стано­вить відповідно 89,3 та 54,5%. Оскільки для гірничо-збагачувальних комбінатів К_П = 0,44...0,57, а для металургійного заводу К_П =

0,                                  05...0,06, то падіння попиту на метал негативно відбивається на гірничорудній галузі. Оскільки металургійний завод враховує лише власні постійні витрати і не враховує постійні витрати попередніх виробництв, то тим самим він занижує загальний рівень собівартості при зниженні обсягу виробництва (за пропорційного зниження запа­сів рудної сировини). Як було показано вище, при падінні обсягу випуску продукції в 2 рази, відносна економія металургійного заво­ду за цих обставин становить 56,7% всіх витрат на виробництво.

С' , С '_П - витрати при придбанні рудно-шихтових компонентів за оп­товими цінами; С' , С'_П - витрати при комбінуванні рудно- металургійного виробництва

Рисунок 5.14. Графік «витрати-результати» для металургійного заводу при вихідному обсязі виробництва металу 10 млн т

При зниженні обсягу споживання металу і залишкових запа­сах рудної сировини металургійний завод заробляє додатковий прибу­ток у майбутньому виробничому періоді, особливо при зростанні цін на цю сировину. Вигода металургійного підприємства тим більша, чим більше рентабельність виплавки металу перевищує рентабельність гір­ничо-збагачувальних підприємств. Такий ефект може бути визначений як «колоніальний ефект». Очевидно, що при збільшенні обсягу вироб­ництва правіше лінії «а-а» (див. рисунок 5.14) відносний виграш отри­мують виробництва із більшою часткою умовно-постійних витрат. У нашому прикладі - це гірничі підприємства.

Таким чином, можна зробити висновок, що кожне наступне технологічне виробництво повинне враховувати умовно-постійні витрати всіх попередніх виробництв або ж структуру витрат лише свого виробництва (процесу). У цьому випадку досягається міні­мальний негативний ефект при різкій зміні економічної кон’юнктури. Виконаний аналіз показав, що за сучасної системи ціно­утворення, наприклад, в гірничо-металургійних галузях промислово­сті, підприємства, по-перше, обмінюються не прибутками, а збитка­ми, що викликає кризу неплатежів і неспроможність підприємств без розкручування інфляційної спіралі виплачувати працюючим за­робітну платню, а державі - податки. По-друге, чим більше падіння виробництва, тим більше воно погіршує фінансовий стан добре пра­цюючих підприємств і держави в цілому. За таких обставин держава

і    добре працюючі підприємства дотують (утримують) фактично збанкрутілі підприємства і навіть галузі. Щоб уникнути при цьому негативного «колоніального» впливу технологій більш глибокої пе­реробки на сировинні галузі, необхідно в основу розрахунків витрат покласти додану вартість.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 142 143 144 145 146 147148 149 150 151 152  ... 256