Менеджмент підприємства

Як видно з рисунка 5.12, чим більша частка умовно-постійних витрат у собівартості і більший рівень падіння виробництва, тим більше зростання собівартості. Так, при К_п = 0,05 та п = 0,9 витрати на виробництво одиниці продукції збільшуються в 1,7 раза.

Як відомо, у випадку зменшення обсягу виробництва нижче рі­вня, що забезпечує самоокупність, класична економіка рекомендує шукати нові умови самоокупності. Цей підхід ілюструється рисун­ком 5.13.

По осі абсцис відкладений обсяг випуску продукції в тис. оди­ниць, а по осі ординат - витрати і виручка в млн. грн. Нехай при ви­робництві продукції 0,9 тис. штук сумарні витрати становлять С_С =

= 0,6 млн грн., у тому числі 0,4 млн грн. або 67% - умовно-постійні витрати. За ціни одиниці продукції 1000 грн. виручка зображається лінією Р_С. Прибуток становить 0,9-0,6 = 0,3 млн грн. або 50% від собівартості. Обсяг випуску продукції, що забезпечує умову само­окупності, 2_СС = 0,53 тис. од. Припустимо, що з умов кон’юнктури підприємство змушене зменшити обсяг виробництва до 0,35 тис. штук. Відповідно до класичного підходу необхідно через точку Ь провести лінію нових витрат С_Н паралельно до лінії С_С. При цьому новий обсяг умовно-постійних витрат С_ПН знижується до 0,27 млн грн., тобто на 0,4 - 0,27 = 0,13 млн грн. Відповідно потрібно вжити заходи, що забезпечують таке зниження витрат. Це класичний під­хід. В реальному житті все відбувається інакше.

С_ПС , С_ПН - відповідно старі і нові умовно-постійні витрати Рисунок 5.13. Графік визначення умов самоокупності для підприємст­ва за різкого зменшення обсягу виробництва

Підприємство вважає, що в нових умовах воно повинне забез­печити прибуткову роботу. За граничної рентабельності 50% та при обсязі виробництва 0,35 тис. виробів до досягнутих витрат ad дода­ють цільовий прибуток dе = 0,5(аа?) і через точки е та g проводять лінію 50%-ої рентабельності R. Лінія ,Р_Н відповідає новим ва­ловим доходам від реалізації. Таким чином, замість забезпечен­ня умов «ні прибутку, ні збитків» підприємство «створює» збиток, що дорівнює Ьє = C_C - C_H + 0,5(ad). Цей збиток перекладається на державу і руйнує її фінанси. Якщо у держави є ще резерви за раху­нок добре працюючих підприємств, то при цьому вони розорюють­ся, і, одночасно, все більше біднішає населення.

Розв’яжемо цю задачу аналітично.

Обсяг виробництва продукції, за якого досягається нульовий прибуток (самоокупність) у вихідних (старих) умовах:

С

&а=ц^пс—.                                                            <⁵-⁹⁾

-Чс ^змі

Позначимо через Q_Кр обсяг найнижчого (мінімально допустимо­го) рівня виробництва. Тоді

С

_П = *-ПКр

^Пкр ц _- с ^,

Мс '-"змі

де С_ПКр - сумарні умовно-постійні витрати за критичного обсягу ви­робництва; Ц_С - стара ціна одиниці продукції.

Позначимо величину зниження витрат при переході від старих (вихідних) до нових (критичних) умов самоокупності через АС = Сс - Сн = Спс -Спн = К Спс , де К - коефіцієнт, що враховує допустиме зниження собівартості.

В результаті можна записати:

Пкр =                           .                                        (510)

^Ц С ^С ЗМ1

Поділивши рівняння (5.10) на формулу (5.9), після перетворень одержуємо:

Пкр =(1 - К Пс .                                                   (511)

Нові витрати при Q_Кр і класичному підході

^СКр =^(аЬ)= ^ЦС ^ПКр .

За реального підходу

СКр = (ае) = (Скр + АС)(1 + R), де R - в частках одиниці, або

СКр = (С кр + к С ПС )(1 + R )=(Ц С Пкр + К С ПС )(1 + R )

Різниця у витратах за реального та класичного варіантів розрахунків АСкр = СКр - Скр =(Цс Пкр + К Спс )(і + R)-Цс Пкр =

= Ц с Пкр R + К С пс (1 + R),

або АС кр = Ц с (1 - К ) ^С__^ПС R + К С пс (1 + R), але

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 140 141 142 143 144 145146 147 148 149 150  ... 256