Як видно з рисунка 5.12, чим більша частка умовно-постійних витрат у собівартості і більший рівень падіння виробництва, тим більше зростання собівартості. Так, при Кп = 0,05 та п = 0,9 витрати на виробництво одиниці продукції збільшуються в 1,7 раза.
Як відомо, у випадку зменшення обсягу виробництва нижче рівня, що забезпечує самоокупність, класична економіка рекомендує шукати нові умови самоокупності. Цей підхід ілюструється рисунком 5.13.
По осі абсцис відкладений обсяг випуску продукції в тис. одиниць, а по осі ординат - витрати і виручка в млн. грн. Нехай при виробництві продукції 0,9 тис. штук сумарні витрати становлять СС =
= 0,6 млн грн., у тому числі 0,4 млн грн. або 67% - умовно-постійні витрати. За ціни одиниці продукції 1000 грн. виручка зображається лінією РС. Прибуток становить 0,9-0,6 = 0,3 млн грн. або 50% від собівартості. Обсяг випуску продукції, що забезпечує умову самоокупності, 2СС = 0,53 тис. од. Припустимо, що з умов кон’юнктури підприємство змушене зменшити обсяг виробництва до 0,35 тис. штук. Відповідно до класичного підходу необхідно через точку Ь провести лінію нових витрат СН паралельно до лінії СС. При цьому новий обсяг умовно-постійних витрат СПН знижується до 0,27 млн грн., тобто на 0,4 - 0,27 = 0,13 млн грн. Відповідно потрібно вжити заходи, що забезпечують таке зниження витрат. Це класичний підхід. В реальному житті все відбувається інакше.
СПС , СПН - відповідно старі і нові умовно-постійні витрати Рисунок 5.13. Графік визначення умов самоокупності для підприємства за різкого зменшення обсягу виробництва
Підприємство вважає, що в нових умовах воно повинне забезпечити прибуткову роботу. За граничної рентабельності 50% та при обсязі виробництва 0,35 тис. виробів до досягнутих витрат ad додають цільовий прибуток dе = 0,5(аа?) і через точки е та g проводять лінію 50%-ої рентабельності R. Лінія ,РН відповідає новим валовим доходам від реалізації. Таким чином, замість забезпечення умов «ні прибутку, ні збитків» підприємство «створює» збиток, що дорівнює Ьє = CC - CH + 0,5(ad). Цей збиток перекладається на державу і руйнує її фінанси. Якщо у держави є ще резерви за рахунок добре працюючих підприємств, то при цьому вони розорюються, і, одночасно, все більше біднішає населення.
Розв’яжемо цю задачу аналітично.
Обсяг виробництва продукції, за якого досягається нульовий прибуток (самоокупність) у вихідних (старих) умовах:
С
&а=ц^пс—. <5-9)
-Чс ^змі
Позначимо через QКр обсяг найнижчого (мінімально допустимого) рівня виробництва. Тоді
С
П = *-ПКр
Пкр ц - с ,
Мс '-"змі
де СПКр - сумарні умовно-постійні витрати за критичного обсягу виробництва; ЦС - стара ціна одиниці продукції.
Позначимо величину зниження витрат при переході від старих (вихідних) до нових (критичних) умов самоокупності через АС = Сс - Сн = Спс -Спн = К Спс , де К - коефіцієнт, що враховує допустиме зниження собівартості.
В результаті можна записати:
Пкр = . (510)
Ц С С ЗМ1
Поділивши рівняння (5.10) на формулу (5.9), після перетворень одержуємо:
Пкр =(1 - К Пс . (511)
Нові витрати при QКр і класичному підході
СКр =(аЬ)= ЦС ПКр .
За реального підходу
СКр = (ае) = (Скр + АС)(1 + R), де R - в частках одиниці, або
СКр = (С кр + к С ПС )(1 + R )=(Ц С Пкр + К С ПС )(1 + R )
Різниця у витратах за реального та класичного варіантів розрахунків АСкр = СКр - Скр =(Цс Пкр + К Спс )(і + R)-Цс Пкр =
= Ц с Пкр R + К С пс (1 + R),
або АС кр = Ц с (1 - К ) С__ПС R + К С пс (1 + R), але
» следующая страница »
1 ... 140 141 142 143 144 145146 147 148 149 150 ... 256