Менеджмент організацій

До керуючої підсистеми відносяться всі елементи, що забезпечують процес цілеспрямованого впливу на колективи людей і ресурси керованої системи.

Окрім того, на підприємствах (організаціях) виділяються наступні ведучі підсистеми:

— технічна — взаємозалежний, взаємообумовлений функціональною при­належністю комплекс устаткування, що забезпечує вирішення завдань підприє­мства;

—технологічна — обумовлена розподілом процесу виробництва на стадії та процеси;

— організації виробництва і управління — це процес поєднання технічних і технологічних систем та трудових ресурсів для вирішення основних завдань підприємства;

— економічна система підприємства представляє собою єдність економіч­них процесів, а також економічних зв’язків у русі виробничих фондів;

— соціальна — працівники, з яких складається колектив і які вступають у процесі спільної праці у визначені соціальні відносини.

Таким чином, підприємство як організаційна система має певну структуру як у керуючій, так і в керованій підсистемах. Якщо керована підсистема визна­чається техніко-технологічними особливостями даного виробництва та вироб­ничими зв’язками, то керуюча підсистема — функціями, які потрібно викону­вати в процесі управління, розмірами і складністю виробництва. Від того, які функції необхідні для виконання завдань, що розв’язуються підприємством, буде багато в чому залежати організаційна структура управління.

2.5.              Державне регулювання діяльності підприємств (організацій) на сучасному етапі

В ринкових відносинах підприємства мають максимальну свободу підприє­мницької діяльності. Підприємства, як самостійні товаровиробники, намага­ються якомога вигідніше продати свою продукцію (роботи, послуги), а їхні покупці — більш вигідно купити. Інтереси виробників та споживачів регулю­ються попитом та пропозицією через механізм цін на ринку.

Система ринкової саморегуляції діяльності господарюючих суб’єктів, вільне формування виробництва на нерегульованих ринках сприяє ефективному роз­поділу ресурсів, оптимальному використанню досягнень науково-технічного прогресу, забезпечує найбільш повне задоволення різноманітних потреб насе­лення в товарах та послугах, підвищення їх якості.

До сфери інтересів держави входить (рис. 2.6):

— соціальний захист, обумовлений концепцією “соціального” ринкового господарства та проголошенням людини вищою цінністю суспільства та дер­жави. Це визначає необхідність соціально орієнтованого втручання держави до ринкового середовища шляхом створення систем страхування від хвороб, нещасних випадків, безробіття, встановлення трудових, соціальних, житлових гарантій, соціально-спрямованого перерозподілу прибутків громадян;

—захист навколишнього середовища, необхідність якого обумовлена його забрудненням;

—захист людської гідності, прав та свобод громадян. Повага людської гідності, зокрема в економічному житті, є важливим завданням держави, яка має передбачати фізичну недоторканність, охорону приватної власності та ре­путації громадян України;

—захист демократії. В своєму прагненні до отримання прибутку підприє­мство не завжди звертає увагу на демократичну організацію громадських відно­син, тому право участі трудового колективу у вирішенні господарських питань має бути закріплене законодавством;

— захист інформації. Володіння інформацією обумовлює економічну вла­ду, держава повинна вживати заходи щодо охорони прав людини на інформа­цію, що їй належить, а також щодо захисту підприємства від промислового шпигунства;

— захист споживачів. Оскільки споживач має в ринковій економіці слабші позиції порівняно з виробником або продавцем, то для дотримання ринкового рівноправ’я та захисту споживачів необхідне державне регулювання цими взає­мовідносинами шляхом інформування споживачів, антимонопольного зако­нодавства, встановлення відповідальності виробників за якість виробленої про­дукції, здоров’я споживачів, державного регулювання рівня цін на товари, що мають велике соціальне значення.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 40 41 42 43 44 4546 47 48 49 50  ... 445