Менеджмент організацій

Чим більш ефективна організація, тим вище її продуктивність.

Наприклад, відділ маркетингу, що збільшує обсяг реалізації товару і підви­щує прибуток, не затрачаючи при цьому додаткових засобів, підвищує тим са­мим свою продуктивність, або бригада, яка збільшує випуск продукції за годи­ну роботи і при цьому робить це без дефектів [145, с. 48 — 52].

Досягнення цих показників організацією є результатом складної управлі­нської і виробничої діяльності людей.

1.3.    Системна методологія в менеджменті

Системний підхід розглядає організацію як складний комплекс взаємоза­лежних і взаємодіючих перемінних. Члени організації є змінними величинами у системі.

Сутність “системного підходу” полягає у дослідженні найбільш загальних форм організації, що припускає насамперед вивчення системи як цілого, взає­модії між частинами, дослідження процесів, що зв’язують частини системи з її цілями. Основними частинами організаційних систем виявляються індивідуу­ми, формальні структури, неформальні фактори, групи, групові відносини, типи статусів і ролей у групах. Зв’язок між частинами системи здійснюється за допомогою складних комплексів взаємодій, які викликають зміну поведінки людей в організації. Основні частини системи зв’язані певними організацій­ними формами, до яких у першу чергу відносяться формальні і неформальні структури, канали комунікації і процеси прийняття рішень. На цій основі до­сягається подолання відцентрових тенденцій з боку окремих частин системи і напрямок усіх її складових частин до кінцевих цілей організації.

“Системний підхід”, “системний аналіз” — ці словосполучення є зараз чи не найбільш розповсюдженими в літературі по управлінню. Але, оскільки не­рідко кожен дослідник вкладає в ці терміни особливий зміст, навряд чи можна говорити про наявність однозначної чи загальноприйнятої дефініції систем­ного підходу. Крім того, назва “системний аналіз”, ставши дуже модною, пе­ретворилася в ярлик, що навішується на будь-які успішно проведені уп­равлінські операції, іноді навіть для того, щоб додати їм науково обґрунтова­ний вигляд і замаскувати цілковиту методологічну неспроможність тих чи інших соціологічних концепцій. Проте варто враховувати, що системний підхід по­ступово перетворився в чільну методологію багатьох менеджерів.

Системний підхід виник, з одного боку, у результаті узагальнення досвіду фахівців з дослідження операцій, а з іншого боку — внаслідок розвитку загаль­ної теорії систем, теорії автоматичного регулювання і управління, а також кібер­нетики, що дали методологічний апарат для зв’язку в єдине ціле різнорідних управлінських завдань. Як підкреслюється в численних американських видан­нях з питань організації і управління, системний підхід здобуває усе більш важ­ливе значення при обґрунтуванні управлінських рішень в багатьох галузях, у тому числі у військовій, промисловій, комерційній, фінансовій тощо. Стає за­гальновизнаним, що системна методологія являє собою найбільш упорядко­вану надійну основу для управління складними сферами взаємозалежної діяль­ності, дозволяючи розкривати й аналізувати складові системи компоненти і послідовно сполучити їх один з одним. При системному підході до досліджен­ня організаційних систем виходять з того, що будь-яка організація є система, кожен з елементів якої має свої визначені й обмежені цілі. Відповідно до цього задача управління зводиться до інтеграції системоутворюючих елементів, що може бути досягнута за умови, що кожен керівник у вирішенні питань, що відносяться до його компетенції, буде підходити до них з позицій системного аналізу і синтезу.

Сутність системного підходу багато авторів, що пропагують його корисність і необхідність, зводять до наступного:

1) формулювання цілей і з’ясування їхньої ієрархії до початку будь-якої діяльності, яка зв’язана з управлінням, особливо з прийняттям рішень;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 15 16 17 18 19 2021 22 23 24 25  ... 445