Системи оплати праці — це різновиди певних форм оплати праці.
Ситуативний підхід у науці менеджменту—система наукових поглядів, в основу якої покладено вибір і застосування тих чи інших методів менеджменту залежно від ситуації, у якій знаходиться виробничо-господарська організація.
Сімейний уклад — натурально-патріархальне сімейне господарство, не орієнтоване на товарне виробництво.
Складність організаційних змін — ступінь труднощів у розумінні змін, їхньому використанні чи пристосуванні до них.
Собівартість — це грошове обчислення загальної суми витрат, пов’язаних із виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг).
Соціальна підсистема — сукупність індивідів і соціальних груп, які утворюють трудовий колектив підприємства.
Соціальна роль особистості — певний стереотип, шаблон поведінки, якого очікують від людини у конкретній ситуації.
Соціальне нормування — науково обґрунтоване регулювання соціальних процесів за допомогою соціальних норм і нормативів, які встановлюють порядок поведінки окремих осіб і їх груп у колективі.
Соціальне планування — конкретизація цілей соціального розвитку колективу організації та розроблення стратегії й тактики досягнення його цілей.
Соціальне регулювання — засоби соціального впливу керівника і колективу на окремих його членів та групи працівників для активізації їх соціальної ролі, трудової активності і продуктивності, підтримання соціальної справедливості в організації.
Соціальний прогноз — конкретне уявлення про стан колективу в майбутньому, інформація про цілі соціально-економічного розвитку, необхідні для їх досягнення засоби.
Соціальний статус особистості — позиція особистості в соціальній системі, пов’язана з її належністю до певної соціальної групи, спільноти, а також сукупність соціальних ролей та ступінь їх реалізації.
Соціальні методи менеджменту — система засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову та соціальну активність працівників.
Соціально-економічна система — система, яка органічно поєднує соціальний, економічний і технічний елементи.
Соціально-психологічний клімат —система взаємовідносин між членами організації як у процесі виробництва, так і поза ним.
Соціокультура корпорації — система переконань і очікувань, відображена в ціннісних установках, стилі управління і підході до прийняття рішень працівників корпорації.
Спеціаліст (магістр) — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачених для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Співвідносність керуючої і керованої систем—досягнення пропорцій між усіма елементами керованих і керуючих систем як при їх формуванні, так і в процесі функціонування.
Споживач—це фізична чи юридична особа, яка використовує, споживає продукцію (товари, роботи, послуги) виробничої діяльності як інших виробників, так і власні.
Спонукання - це усвідомлене відчуття нестачі, потреби у чомусь, яке має визначений напрямок чи шлях до вирішення. Воно є виявом потреби через поведінку і сконцентровано на досягненні мети.
Сприйняття - процес, через який люди одержують, організовують та розтлумачують інформацію, що надходить з їхнього оточення.
Стилі керівництва комбіновані (континіуми) — стилі, які передбачають різні варіанти поєднання демократичного та автократичного стилів керівництва.
Стиль керівництва — це звична манера стосунків керівника з підлеглими, ступінь зусиль, які він прикладає, щоб вплинути на них, спонукати їх до досягнення цілей організації; ступінь делегування повноважень, типи влади, які він використовує, та його ставлення до виробничих завдань і до людських стосунків в колективі. З цих позицій розрізняють три види керівників: автократичний, демократичний та ліберальний. Автократичний тип керівника відрізняється схильністю до одноособового керівництва в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади, особистим вирішенням абсолютної більшості питань, свідомим обмеженням контактів з підлеглими. Демократичний тип керівника прагне надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них. Ліберальний тип керівника відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням брати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки.
» следующая страница »
1 ... 233 234 235 236 237 238239 240 241 242 243 ... 245