Рис. 2.2. Основні властивості системи
Інструментарієм загальної теорії систем є: системні дослідження, системний підхід, системний аналіз. Розглянемо ці поняття.
Системні дослідження — це сукупність наукових, технічних і економічних проблем, які схожі в розумінні і розгляді досліджуваних об’єктів з точки зору систем, що виступають як єдине ціле.
Системний підхід — це комплексне вивчення об’єкту дослідження як єдиного цілого з позиції системного аналізу. Методологічна ефективність системного підходу у маркетингу вимірюють
ся тим, наскільки він здатний відігравати конструктивну роль в розвитку маркетингових предметів дослідження.
Системний підхід — напрямок методології наукового пізнання, в основі якого лежить дослідження об’єктів як системи.
Специфіка системного підходу полягає в тому, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкту, виявлення різноманітних зв’язків складного явища (об’єкта) і на зведення їх в єдину теоретичну систему. Системний підхід дозволяє одержати повну уяву про різноманітність явищ, розкрити причинно-наслідкові зв’язки між ними і відтворити найважливіші процеси розширеного відтворення.
Системний аналіз — методологія дослідження будь-яких об’єктів шляхом представлення їх як систем та аналізу цих систем.
Системний підхід та загальна теорія систем виконують в науковому пізнанні різні функції: перший включає в себе змістовні принципи, які визначають специфічно системне бачення об’єкту вивчення, тоді як друга претендує на статус саме загальнонауко- вої теорії.
Системний підхід визначають як особливий тип методологічного дослідження, в зв’язку з чим метою конкретного застосування системного підходу є не характеристики деякого об’єкту самі по собі, а аналіз дієвості та продуктивності способів виявлення таких характеристик, які використовуються при вивченні даного об’єкту. Особливий інтерес при цьому представляє вивчення можливості та доцільності об’єднання цих засобів і властивої системному підходу направленості пізнавального руху від характеристики об’єкту як деякої цілісності — через вияв і вивчення системоутворюючих зв’язків до визначення його елементів.
Системний підхід пропонує розглядати організації як сукупності взаємопов’язаних елементів: людей, структури, завдань і технології, які орієнтовані на досягнення визначеної мети в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється.
Усі організації є системами. Існує два основних типи систем: відкриті і закриті.
Відкрита система характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем. Всі організації є відкритими системами і мають здатність пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі для подальшого функціонування (табл. 2.1).
|
Таблиця 2.1. Порівняльна характеристика «закритого» і «відкритого» типу організації
Похожие книги |