За підрахунками вченого, в 1900р. витрати на освіту у США складали тільки 4 відсотки до нагромадження фізичного капіталу, а в 1956р. - вже 28 відсотків.
Як один із авторів концепції людського капіталу Т. Шульц у своїх дослідженнях основний акцент робив на проблемах оцінки "освітнього фонду" США, внеску освіти в економічне зростання, економічної ефективності "інвестицій у людину". Освіта, на думку вченого, підвищує не тільки продуктивність праці особистості, але й економічну цінність її часу, що є характерною рисою сучасного економічного зростання.
У своїй праці "Капіталовкладення в людський капітал: роль освіти і наукових досліджень" (1971р.) Т. Шульц ставить за мету показати значення розробки даної проблеми для аналізу та управління економічними процесами, зокрема, для вивчення і регулювання механізму економічного зростання. У цьому дослідженні теорія людського капіталу набуває виключно техніко-економічного характеру. За визначенням Т. Шульца, капітал у рамках поставленого техніко-економічного завдання "складається з сутностей, що володіють економічною властивістю надавати послуги, які мають певну цінність ".
Таке трактування, на думку вченого, особливо плідне для аналізу джерел економічного зростання і підвищення продуктивності ресурсів, а також для розв'язання проблеми управління факторами зростання. Воно дозволяє порівнювати ефективність капіталовкладень у природні ресурси,
у відновлювальні фонди і робочу силу за нормами окупності капіталу того чи іншого виду. А отже, це дасть можливість прогнозувати доцільність збільшення чи зменшення капіталовкладень в ті або інші виробничі ресурси.
Розробка мікроекономічного фундаменту концепції людського капіталу була зроблена Г. Беккером7. Сформульована ним модель стала основою для наступних досліджень у цій галузі.
Відправним пунктом для Г. Беккера служило уявлення, що при вкладанні своїх засобів у підготовку і освіту учні та їхні батьки ведуть себе раціонально, зважуючи вигоди та затрати. Подібно до "звичайних" підприємців, вони порівнюють очікувану граничну норму віддачі від таких вкладень з дохідністю альтернативних інвестицій (відсотками на банківські вклади, дивідендами від цінних паперів тощо). В залежності від того, що економічно доцільніше, приймається рішення чи продовжувати навчання, чи його припинити. Норми віддачі служать регулятором розподілу інвестицій між різними типами і рівнями навчання, а також між системою освіти в цілому та рештою економіки. Високі норми віддачі свідчать про недоінвестування, низькі - про пере- інвестування.
Крім розробки теоретичної моделі, Г.Беккер здійснив практичний розрахунок економічної ефективності освіти. Наприклад, дохід від вищої освіти визначається як різниця в пожиттєвих заробітках між тими, хто закінчив коледж, і тими, хто не пішов дальше середньої школи. У складі витрат навчання головним елементом були визнані "втрачені заробітки", тобто заробітки, що недоотримані студентами за роки навчання. По суті, втрачені заробітки вимірюють цінність часу учнів, затраченого на формування ними свого людського капіталу. Співстав- лення вигоди і затрат освіти дало можливість підрахувати рентабельність вкладень у людину.
Величезне теоретичне значення мала введена Г. Беккером відмінність між спеціальними і загальними інвестиціями у людину (і ширше - між загальними та специфічними ресурсами взагалі). Спеціальна підготовка наділяє робітників знаннями і навиками, що представляють інтерес лише для тієї фірми, де вони були отримані (наприклад, різні форми ротаційних програм, ознайомлення новачків зі структурою та внутрішнім розпорядком даного підприємства). У ході загальної підготовки робітник набуває знання і навики, які можуть бути застосовані й на багатьох інших фірмах (наприклад, навчання роботі на персональному комп'ютері).
» следующая страница »
1 ... 221 222 223 224 225 226227 228 229 230 231 ... 279