Інвестознавство

4.3.   Основні напрямки інвестиційної стратегії

Основними напрямками інвестиційної стратегії з погляду макси­мальної ефективності нині й найближчим часом будуть такі:

•       поліпшення відтворюваної структури капіталовкладень, підви­щення питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструк­цію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;

•       удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їх складі питомої ваги устаткування й відповідно скоро­чення будівельно-монтажних робіт;

•       змінення галузевої структури капітальних вкладень з погляду значного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особистого спожи­вання (сільського господарства, переробних галузей, легкої та харчо­вої промисловості);

•       пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогре­сивних напрямків науково-технічного прогресу, які сприяють зни­женню ресурсомісткості виробництва та підвищенню якості про­дукції;

•       збільшення обсягів капітальних вкладень на реалізацію житло­вої та інших соціальних програм (охорони здоров’я, освіти та ін.);

•      збалансованість інвестиційного процесу.

Для того, щоб ці прогресивні напрямки інвестиційної стратегії і важливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма мож­ливими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний по­тенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його твор­чої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створи­ти новий, який зробив би процес упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.

Важливу роль у скороченні тривалості інвестиційного циклу та підвищенні його ефективності відіграє інфраструктурна ланка. Необ­хідно зміцнити ремонтно-експлуатаційну базу підприємств, систему виробничо-технологічної комплектації, складське господарство та інші виробничі служби. Високі вимоги висуваються до кадрового потенці­алу, тому слід розширити підготовку працівників через професійно- технічні училища, налагодити їх планову перепідготовку за новими спеціальностями, пов’язаними з новою технікою та технологією. Знач­ну увагу треба приділити розвитку соціально-побутової інфраструкту­ри — будівництву житла, дитячих дошкільних закладів, клубів, сана- торіїв-профілакторіїв. Усе це створить необхідні умови для стабілізації трудових колективів і неухильного підвищення ефективності їх праці. Втілення всіх складових проти затратної концепції розвитку промис­лових комплексів забезпечить поступовий перехід до ефективного інве­стування економіці України.

Процес розширеного відтворення основних фондів і виробничих потужностей в Україні реалізується за допомогою будівництва нових, розширення, реконструкції й технічного переоснащення діючих підприємств, формування міжгалузевих народногосподарських і тери­торіально-виробничих комплексів. Ефективне збалансоване здійснен­ня інвестиційного процесу відповідно до поставлених соціально-еко­номічних цілей і завдань — найважливіше джерело економічного зро­стання й підвищення добробуту людей. Тому важливо забезпечити раціональне поєднання інвестиційної стратегії й тактики, тобто шляхів досягнення загальної мети з конкретними рішеннями щодо її втілен­ня на різних рівнях господарського управління.

Інвестиційна діяльність збільшує основні фонди й виробничі по­тужності з урахуванням найновіших досягнень у галузі техніки й тех­нології або підтримує їх у працездатному стані. Багатогранні аспекти такої діяльності опрацьовуються за допомогою безперервного інве­стиційного планування, яке охоплює різні проміжки часу. Стратегічні й тактичні цілі підприємства взаємопов’язуються завдяки гармоній­ному розподілу функцій і завдань на стадії довгострокового прогнозу, розрахованого на 10—15 років, серед довгострокового плану, що скла­дається на 3—8 років, і короткострокових планів, які розроблюються на один — три роки з глибоким конкретним опрацюванням усіх ас­пектів виробничої та інвестиційної діяльності. Динамізм і мінливість економічних ситуацій, що характерні для вільного підприємництва, підтримують рівновагу ринку в цілому, але вони ж зумовлюють періо­дичне коригування інвестиційних планів. Процес цей природний; він відбиває суть нових функцій вищого керівництва — управління підприємством замість вирішення оперативних контрольно-розпо­дільних питань.

 

« Содержание


 ...  86  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я